LITMIR.BIZ

      Штормять садiв зеленi хвилi,

      На вітах яблука висять.

      Цим літом ви, плоди, вродились!

      Це – найцiннiший лiта скарб!

      Я вас прошу, мої сади,

      Ви кожен рік родіть плоди,

      Щоб яблука були і груші,

      І солов'ї б співали дужче,

      А сад із вітром би затихли

      І занiмiли би вiд втiхи.

      В саду затьохкав соловей,

      Аж я замилувався. Гей!

      Співай про сад i нашу працю,

      Веселкою переливайся,

      Радій життю, радій теплу,

      Пірни в ранкову сиву млу,

      Як вмиються росою всі дерева,

      Туман на гілля ляже молоде,

      Окреслиться схід смугою рожево,

      Засяє в плесах сонце золоте,

      Я вийду в молодий і пишний сад,

      Де слив смачних ось пломеніє ряд.

      Їх аромат я жадібно ловлю,

      Куточок цей казковий я люблю…

      Місяць глядить у замерзле віконце,

      Кидає іскри на шибки квітчасті.

      Ніч у вікно, як прозоре суконце,

      Лізе морозна, зимова i ясна,

      Свіжістю вабить зимового шума,

      Світиться місяць – цей серп золотистий,

      Наче замріявсь і щось там він дума

      Про зорі далекі, про далі імлисті…

      Аж ось різнобарвний і ранок крадеться —

      Місяць вже мліє, біліє і гасне

      Сонечко встане, стиха озирнеться

      І посміхнеться зимі цій прекрасній.

      Синіє вечір за вікном,

      З«явились золотисті зорі.

      І вітерець махнув крилом,

      Гуляє, свище він на волі.

      І ось легенький вже туман

      Серпанком укриває поле,

      За ним, немов козак, курган

      Шука свою лихую долю.

      Блищить сріблястая роса,

      В лугах широких трави косить

      Безшумна місячна коса,

      А вітер запах трав доносить…

      В кущах зайшлися цвіркуни,

      А світлячки в траві росяній,

      Все гомонять балакуни,

      Мигтять, як маяки в тумані.

      За лісом манить моря глиб,

      Полискують зiрок опали,

      Маяк ледь-ледь вже миготить —

      Це літня ніч на землю впала.

      Блукає сон по-під вікном,

      Сузір'я Оріона сяє.

      Вже вітер не шумить крилом,

      В траву лягає й засинає.

      О, оксамитнеє море нічне,

      Яке ж ти сріблясте, прекрасне!

      Чаруєш мене, ти зі мною сумне.

      За лоном твоїм спить вже сонечко ясне.

      Пітьмою все море навкруг залило,

      Ось місяць вже встав – і проміння,

      Як стежка, лягло і повільно пливло,

      На березі золотом сяє каміння.

      О море Азовське, о море моє,

      З тобою забудеш і горе!

      І все, що тут є, полюбив, як своє,

      І жити б хотів я при березі моря!

      Калинонька-червононька

      Росте білЯ ріки

      І дивиться у водоньку

      На усі боки.

      У пурпур вся наряджена,

      Сумна була тоді.

      І місяця зображення

      Відбилось у воді.

      Скажи мені, червононько,

      Сумуїш ти чому?

      «Така вже м̀оя доленька —

      Залишили саму…»

      Настав літній вечір; дзижчать комарі

      Все жалять, і жалять, і жалять.

      І навіть вітрець не гуде в димарі,

      А я в тишині комарів б'ю без жалю.

      Над полем і місяць рожевий он сходить;

      Він ллє на хмариночки сяйво своє

      І колесом котиться по небозводу,

      І жовтим промінням хмаринки він б'є.

      Шумить

Скачать книгу