Колекція гадів (збірник) - Андрій Кокотюха TeenBookTo

Скачать книгу

підворіття, притулився спиною до холодної стіни, визирнув. Недовго чекав – таксі приїхало за двадцять сьома, літнє подружжя вийшло з під’їзду, чоловік галантно допоміг жінці сісти в авто, вмостився сам. Щойно машина рушила, Білан вибіг зі свого сховку.

      Як і обіцяв учитель, під стіною лежала невеличка драбина. Дивно – ще вчора її тут не було. Значить, якимось чином він приніс її сюди сьогодні. Та ще й так, щоби ніхто на нього уваги не звернув. Тим більше що вулиця для такої справи дуже підходила: тиха, майже глуха, магазинів мало, тут і вдень мало хто ходить. А надто що залазити у вікно треба взагалі з дворика.

      Ідеальний час, ідеальне місце, ідеальний план.

      Подумавши так, Максим Білан приставив драбину до стіни, як наказував учитель. Таким чином, аби драбина стала збоку від вікна на першому поверсі: з нього хлопця могли випадково побачити.

      Драбина виявилася старенькою і хиталася. Обережно, аби вона не посунулася донизу, Максим піднявся на рівень підвіконня другого поверху по вузеньких щаблях. Тепер починалося найскладніше для нього – акробатична вправа. Черненко, поза сумнівом, упорався б з таким завданням краще. Та нема ради – треба самому викручуватися. Мало не втулившись у стіну, Білан вдихнув і на видиху відірвав ліву ногу від щаблини, переставивши її на підвіконня. Одночасно лівою рукою схопився за край вікна.

      Максим завмер незграбною розкарякою між драбиною та підвіконням. Драбина зрадницьки хиталася, і він ризикував ось-ось утратити рівновагу. Щоб цього не сталося, Білан випередив події – посунувся далі по підвіконню, перехопився лівою рукою за край прочиненої кватирки, переніс на підвіконня другу ногу. Драбина відразу впала.

      Та хлопцеві вона була вже не потрібна. Тримаючись обома руками за нижній край кватирки, Максим став ногами міцніше, просунув руку всередину. Потім засунув у прочинену квартирку голову. Вчитель правду казав: такий хлопець, як він, цілком здатен сюди прослизнути.

      Далі все пішло швидше. Звиваючись вужем, не в змозі пояснити собі, як це йому вдалося, Білан протиснувся крізь квадратну кватирку всередину і вже там незграбно звалився на підлогу. Підвівся, потер забитий лікоть. Йому хотілося роздивитися, що тут і як, та не було на це багато часу. Якщо вони хочуть успішно здійснити свій план, план учителя повинен іти як по маслу.

      Максим пройшов до передпокою. Як і було наказано, не вмикав світла. Намацав замок. Справді, нічого складного. Потягни – і він захлопнеться. Впоратися з ним виявилося пара дрібниць. Клац-клац – і двері прочинилися. На порозі з того боку вже чекав задоволений Василь Драгомир.

      – Ну, страшно було? – відразу запитав він. – Ти боявся чогось, хлопче?

      – Зовсім ні! – Білан говорив щиру правду. Йому просто не було коли боятися.

      – Бачиш! – гордо промовив учитель. – Значить, недаремно я все це затіяв. Хоч якась комусь користь від мого навчання буде.

      – Дивне якесь у вас навчання, – обережно сказав Максим.

      – Яке є, – розвів руками вчитель. – Його ще нетрадиційним іноді називають. Головне

Скачать книгу