LITMIR.BIZ

Скачать книгу

тремтячу спинку. Ілько обвив навколо тонкої шиї мотузку.

      Кіт відчув небезпеку. Він пручався і пробував утекти. Набурмосений Ілько різко смикнув мотузку за кінці в різні боки. Кіт пронизливо заверещав. Він відчайдушно пручався і не затихав.

      Нажахана Варка чкурнула в кущі. Оленка затулила долонями вуха. Дмитрикові ноги тремтіли, а руки зробилися кволими. Кіт вивернувся і вкусив Ілька за палець. Хлопчисько верескнув.

3

      З літньої кухні вийшла розтривожена голосами і звуками бабуся.

      Кіт, що звалився на землю, стрілою полетів до паркану. На його шляху трапилася діжка з тістом, яку бабуся розмістила на осонні. Схарапуджена тварина зметнулася вгору. Легко перелетіла через діжку, а далі – через паркан.

      Бабуся лементувала:

      – Ой, лишенько! Чорний кіт перескочив тісто, яке вранці вчинила. Моя праця зійшла нанівець.

      Старенька опустилася на ослін і хитала тулубом з боку на бік. Марійка втішала зажурену бабусю:

      – Котик не впав у тісто. Він усього-на-всього перескочив діжку. А діжка прикрита рушником.

      – То так. Але народ давно підмітив: як кіт перескочить діжку, то не вдасться хліб.

      Ілько додав:

      – А ще кажуть: як чорний кіт перебіжить дорогу перед тобою – буде невдача. Так, бабусю?

      Старенька кивнула головою.

      – Чому ми чорного кота не добили? – розсердися Ілько. – Проте йому городами довго не гасати. Задушимо або повішаємо у садку на гілці.

      – Діти, ви кота мордували? – скрикнула бабуся. – А я про себе гадаю: чий кіт волає?

      – Я жаліла котика, – повідомила Марійка. – Це Ілько його душив.

      – Кіт чорний. Він навмисно дорогу людям перебігає, – виправдовувався бешкетник.

      – Гріх над твариною знущатися, – насварилася на Ілька бабуся.

      – Бабусю, ви щойно підтвердили: коли чорний кіт перебіжить дорогу – то чекай невдачі, – заступився за товариша Дмитрик.

      Бабуся опустила очі. За хвилину сказала:

      – Кішка створена Богом. Кішка добра істота, вона друг людини. Кішка охороняє людину від злого.

      – І що? Розвернутися і йти додому? Але ж кіт перебіг дорогу, – дивується Дмитрик.

      – Ситуацію легко повернути собі на користь. Старі люди мене вчили. Тепер я вас, дітки, навчу: коли кіт перейде дорогу, то візьмися за ґудзик. Тоді все, що задумав зробити, вдасться.

      – Це добре, – вигукнув утішений Дмитрик. – Попрошу Марійку пришити на всі мої футболки ґудзики.

      – І станеш схожий на клоуна, – пирхнула Оленка.

      Дмитрику не сподобалися ні Оленчині слова, ні сміх. Він нишком штурхнув Оленку ногою. Вона притихла. Дмитрик запитав:

      – Бабусю, що ще поганого від котів для людини?

      – Ну, хоча б таке. Після кішки як нап’єшся, то буде нежить.

      – Ось чому в мене з носа постійно тече, – зойкнув Ілько (він вийняв з рота пораненого пальця). – Котяра, виходить, хлистав воду з кухлика, з якого я пив.

      Бабуся згадувала:

      – Бувало я, маленька, гладжу котика. Мати мені кажуть: не гладь кота проти шерсті, бо в хаті

Скачать книгу