Сестра Керрі - Теодор Драйзер

Скачать книгу

теж стишила завзяття. Шкварчання печені на плиті перестало радувати її, бо Керрі почала скаржитись. Керрі ж сподівалась на затишну атмосферу, де її привітно й співчутливо зустріли б, накривши стіл зі словами: «Не журись! Трохи зачекай, щось ліпше знайдеш». Але ці сподівання розвіялись. Її нарікання тут недоречні, адже, на їхню думку, вона повинна мовчки працювати. Бо має платити за харчі й житло оті чотири долари на тиждень. Отож таке життя не віщувало нічого доброго.

      Та й яка з Мінні подруга для Керрі? Вона надто вже зістарілась. Думки її склались, пристосувавшись до умов існування. А Гансон, коли в нього й були якісь приємні чи радісні думки, ніяк їх не виказував. Таке собі внутрішнє життя без ніяких зовнішніх проявів. Мовчазний, як пустка. А в Керрі буяла молода кров і уява. Кохання з його таємницями, залицяння – усе це було ще попереду. Вона залюбки віддавалася мріям: чим би їй хотілося зайнятись, у що вдягтись, в яких місцях побувати. Ось чим була наповнена її голівка. Але з ким було поділитись, в кому б такі думки знайшли би відголос?

      Обмірковуючи увесь цей день, вона зовсім забула про Друе. Пересвідчившись, які байдужі ці двоє, вона воліла б, щоб він її забув. Бо навіть і не уявляла, як повелася б із ним і що стала б говорити, якби він прийшов.

      Після вечері Керрі переодяглася, причепурилася. Це вже було чарівне створіння з великими очима і сумно стуленими вустами. На обличчі ясно вималювалося все, що вона відчувала: надії впереміш із розчаруванням, пригнічений настрій. Посуд було вже прибрано, і вона поблукала по кімнатах, побалакала трохи з Мінні. Сказала, що хоче спуститися вниз і постояти трохи на повітрі. Якщо Друе прийде, вона стріне його там. І коли вдягала капелюшок, то обличчя вже проясніло і виглядало пожвавленим.

      – Схоже, Керрі пригнічена роботою, – сказала Мінні чоловікові, коли той заглянув з газетою в руках до їдальні.

      – Що вдієш? Доведеться змиритись, – байдуже мовив Гансон. – Вона що, кудись пішла?

      – Униз, подихати повітрям…

      – Знаєш, я б їй порадив набратись терпіння. Можна кілька тижнів шукати іншої роботи і нічого путнього не знайти.

      Мінні кивнула згідливо. Чоловік відклав газету.

      – На твоєму місці, – додав він, – я б не радив їй стовбичити отам унизу. Це не зовсім пристойно для молодої дівчини.

      – Я скажу… – знітилась Мінні.

      Життя вулиці збуджувало у Керрі невгамовну цікавість. Здавалось, їй ніколи не набридне спостерігати, куди їдуть усі ці люди. Мабуть, їх розваги чекають. Юна уява обмежувалася вузьким колом: заможність, гарне вбрання, розваги… Час від часу в душі виникала далека згадка про Колумбія-Сіті. Роздратування від пережитого сьогодні випаровувалось. А той манливий світ, що вона спостерігала, цілком поглинув її увагу.

      На першому поверсі будинку була пекарня. Гансон саме спустився туди по хліб. Керрі не помітила його, поглинута своїм, поки він не опинився зовсім поруч.

      – Я йду по хліб, – тільки й сказав він, проходячи повз неї.

      Як легко думки однієї людини передаються іншій! Гансон і справді вийшов по хліб, але при цьому хотів подивитись, що робить Керрі. І не встиг він

Скачать книгу