LITMIR.BIZ

Скачать книгу

необхідне сам роз’яснить. Дуже вам дякую, пане Казімєж! Всього вам найкращого! До побачення! – Пан Зарембський схилився над столом і щось записав на клаптику паперу. – Ось! Тут адреса ательє пана Казімєжа. То бічна від вулиці Коперніка. Сподіваюся, знайдете. Там підберете собі все необхідне до виступу. І чекаю вас завтра. Крім того, ось, прошу взяти. – І пан Зарембський, витягнувши зі свого об’ємного пуляреса пару банкнотів, простягнув їх Северинові. – Невеликий завдаток. Бажаю успіхів! До побачення!

      Северин незчувся, як опинився у коридорі. Оце так поворот у його долі! Він навіть не міг повірити, що все це відбувалося саме з ним. Післязавтра – виступ на сцені «Брістоля»! Ні, такого бути не може, до холєри! Це щось неймовірне! Це відбувається не з ним! Може, відмовитися? Втекти? Що його робити? А може, піти та й напитися? І Северин мимовільно розсміявся, крокуючи коридорами «Брістоля» до виходу.

      Цілісінький день, від самого ранку аж до моменту свого виходу на сцену, Северин почувався дуже зле. Весь день його нудило, хоча він майже нічого не їв і не пив. Не знаходив собі місця, все в нього падало з рук. Ним кидало від одної крайності в іншу. Раптові хвилини спокою і байдужості до всього на світі, коли він завмирав на місці, впадаючи у незрозуміле закуття, змінювалися хвилями активної діяльності, коли він усе провіряв і перепровіряв по декілька разів. А перед тим, уночі, він підривався з гістеричним криком, бо йому снилися якісь жахіття, ніби він виходить на сцену, чомусь оперного театру, співати, але забув усі слова своїх пісень!

      За кілька годин перед виступом у «Брістолі» Северин приніс від пана Казімєжа костюм і мешти. Одягнув то все на себе, і нова хвиля проблем накрила його з головою. Костюм виявився незручним, сидів дуже зле, все в ньому було якесь перекособочене. Мешти тиснули з усіх боків, натирали п’ятки. Він вирішив пройтися вулицею, аби освоїтися у тому вбранні. Та краще би не робив цього! Всю дорогу він відчував на собі зневажливі, насмішкуваті погляди львів’ян. Йому здавалося – всі вони знають, що той клепарівський батяр, той фраєр нікчемний насмілився сьогодні виступати на сцені! І не де-небудь, а в самому «Брістолі»!

      За годину перед виступом Северин з’явився у коридорах ресторану.

      Ледве переставляв ноги, його чоло, скроні, шию, та й усе тіло вкривав холодний піт. Він знеможено присів на м’який стілець навпроти службових дверей, які через тісний, темний коридорчик виводили на сцену. Він залишався на тому стільці аж до самого свого виступу. Змушений був там сидіти, бо йому весь час кортіло до кльозету. Але він туди не йшов, знав, що з цього нічого не вийде – всі його нутрощі були абсолютно порожніми. Северин тоді не міг знати, що стан його був звичним для акторів-початківців і називався «мандражем».

      Традиційний у «Брістолі» концертно-танцювальний вечір уже розпочався. Неймовірно популярний у Львові старенький гуморист, а заодно й конферансьє, пан Здіслав Бялий, заклопотано пройшов коридорчиком на сцену повз Северина, не привітавшись і навіть не глянувши на нього. Це додатково додало Северину ще

Скачать книгу