Скачать книгу

в них не було. Погляд був ясний і трохи винуватий.

      – Я ніколи б не попросив свого друга, а тим паче юного друга, брехати батькам, але в цьому разі, Боббі, я прошу тебе разом зі мною зайнятися незначним окозамиленням. Ти знаєш, що це таке?

      – Звичайно, – Боббі пригадався Саллі-Джон і його нове прагнення подорожувати з цирком, носити чорний костюм і витягати кроликів з капелюха. – Фокусники обдурюють цим людей.

      – Якщо розглядати під таким кутом, звучить не дуже гарно, правда?

      Боббі похитав головою. Якщо відкинути блискітки і прожектори, звучало зовсім негарно.

      Тед відпив ковток і витер піну з верхньої губи.

      – Боббі, твоя мама… Не те що вона мене не любить, казати таке було б несправедливо, але думаю, вона близька до цього. Тобі так не здається?

      – Напевно. Коли я сказав, що у вас, можливо, знайдеться для мене робота, вона зреагувала якось дивно. Сказала, щоб я, перш ніж погоджуватися, спочатку обов’язково розповів їй про будь-яке ваше завдання.

      Тед Бротіґен кивнув головою.

      – Гадаю, все через те, що ви, коли переїжджали, привезли частину речей у паперових пакетах. Знаю, звучить по-дурному, але більше нічого не можу придумати.

      Боббі думав, що Тед усміхнеться, та він тільки знову кивнув.

      – Можливо, річ саме в цьому. У всякому разі, Боббі, я б не хотів, щоб ти йшов проти маминої волі.

      Звучало добре, але Боббі Ґарфілд не зовсім у це вірив. Якби Тед казав правду, то навіщо тоді окозамилення?

      – Скажи мамі, що в мене стали швидко втомлюватися очі. І це правда.

      Ніби на підтвердження своїх слів, Тед підняв праву руку і заходився великим і вказівним пальцями масувати кутики очей.

      – Скажи їй, що я хочу, щоб ти щодня читав мені деякі статті з газет і за це я платитиму тобі долар на тиждень, або ж, як каже твій друг Саллі, один зелений.

      Боббі кивнув. Але заробляти бакс на тиждень, читаючи, як успіхи в Кеннеді на попередніх виборах і які шанси у Флойда Паттерсона[4] перемогти в червні? Чи, може, про Блонді й Діка Трейсі для комплекту? Мама чи містер Бідермен з агенції «Рідне місто» могли б у це повірити, але не Боббі.

      Тед усе ще тер очі. Його рука зависла над тонким носом, як павук.

      – Що ще? – спитав Боббі на диво безбарвним голосом. Такий голос був у його мами, коли він пообіцяв прибрати в кімнаті, а вона, увійшовши в кінці дня, побачила, що нічого не зроблено. – Що я маю робити насправді?

      – Хочу, щоб ти був насторожі, ось і все, – відповів Тед.

      – За чим мені пильнувати?

      – За ницими людьми в жовтих плащах.

      Пальці Теда були все ще зайняті кутиками очей. Боббі хотілося, щоб він припинив; в цих рухах було щось моторошне. Невже він справді відчуває щось під очними яблуками і через це так натхненно тре й мусолить очі? Щось, що розвіює увагу і стає на заваді його зазвичай виваженому, чіткому мисленню?

      – Ниці люди? Карлики? – у дитинстві Боббі читав про карликів у казках, але щоб ці вигадані герої існували насправді? Нісенітниця, та нічого іншого на думку не спадало.

      Тед

Скачать книгу


<p>4</p>

Флойд Паттерсон (1935–2006) – американський боксер-професіонал, олімпійський чемпіон 1952 року, чемпіон світу в суперважкій категорії.