LITMIR.BIZ

Скачать книгу

тільки завдяки самовідданому доглядові дружини. Термін відбув повністю.

Джерела

      Світличний Іван (1929–1992): [Біографія, твори, критика] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/3K0cpu

      Доброокий. Спогади про Івана Світличного / Упорядники Леоніда і Надія Світличні. – К.: Час, 1998. Режим доступу: https://goo.gl/fTggK4

      Дисиденти. Документальний фільм. Автор сценарію Ігор Малишевський, режисери Олександр Фролов, Ігор Шкурін. Студія «Контакт» на замовлення ТРК «Студія 1+1». 2006. Режим доступу: https://goo.gl/NKOLsv

      Швець Леонід. Семен Глузман: «Чим менше в країні героїв і фанатиків, тим краще живуть люди» // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. – 2010. – 12 листопада. Режим доступу: https://goo.gl/ 3NuANO

      Кіндрась Катерина. Дві історії кохання // Історична правда: [Інтернет-ресурс]. – 2008. – 13 лютого. Режим доступу: https://goo.gl/y9HRWw

      Рух опору в Україні 1960–1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. – К.: Смолоскип, 2012.

      Операція «БЛОК»: заарештований письменник, багатолітній в’язень сталінських таборів Данило Шумук

      …прошу Президію Верховної Ради СРСР звільнити мене від громадянства СРСР. Мені легше буде помирати… в тяжкій неволі за межами України, не будучи громадянином СРСР.

Із табірної заяви Данила Шумука

      Під час обшуку в помешканні оперативники вилучили спогади Данила Шумука про десятки років перебування у таборах. Дисидента звично обвинуватили в «антирадянській агітації та пропаганді».

      5 – 7 липня 1972 року Київський облсуд засудив Шумука до 10 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Покарання він відбував у Мордовії, у таборі Сосновка. Оголошений «небезпечним рецидивістом», украй виснажений, Шумук написав офіційного листа з проханням позбавити його громадянства СРСР. Заяву надсилав також у 1973 та 1974 роках.

      Попри контроль і терор у таборах Шумук брав участь у численних акціях протестів, голодівках, кілька разів потрапляв до лікарень у непритомному стані. Наприкінці 1980-х років група в’язнів (Є. Кузнєцов, О. Мурженко, М. Осадчий та В. Романюк) звернулись до парламенту Канади з проханням допомогти звільнити та виїхати з країни Данилові Шумуку.

      Донька дисидента Віра Калач-Шумук так згадувала день звільнення батька: «Із Каратобе він виїхав до Уральська, звідти літаком до Москви. Просто на летовище під’їхала машина посла Канади в СРСР, і високі дипломатичні чини прослідкували, щоб колишній в’язень без проблем сів на рейс до Канади. Казали, що жодного дисидента ще так не проводжали, як Данила Шумука».

      У 1987 році президент США Рональд Рейган у Білому домі приймав найвизначніших дисидентів світу з нагоди річниці Декларації прав людини. Україну представляв Данило Шумук: «Було б добре, якби Декларація про права людини стала законом. Тоді б і не було таких, як я…»

Джерела

      ЖИВИЙ ГОЛОС: Данило Шумук про Норильське повстання 1953 року // З архіву Богдана Нагайла. Режим доступу: https://goo.gl/ROJxTt

      Стех Ярослав. Майже половина життя – в ув’язненні // Наше слово. –

Скачать книгу