Париж для самотніх та інші історії (збірник) - Джоджо Мойєс

Скачать книгу

грошей за номер, якщо вирішите залишитися. Як компенсація за незручності. – Француженка знову привітно всміхається.

      – О, величезне спасибі. – Нелл приємно здивована.

      І вона вирішує залишитися. Зрештою, це лише одна ніч.

      7

      Фаб’єн сидить на даху у футболці та штанах від піжами, думає; перед ним порожня чашка від кави. Він дивиться на маленьке фото Сандрін, яке тримає в руках. А тоді, коли надворі стає доволі прохолодно, щоб і далі сидіти на даху, він залазить назад у квартиру – цього разу обережно – і роззирається довкола. Вона мала рацію. Тут повний безлад. Він бере мішок для сміття й починає прибирати.

      За якусь годину крихітна квартира трохи змінилася: брудний одяг перемістився в кошик для білизни, старі газети лежать біля дверей, і пізніше він здасть їх на переробку, посуд вимито й складено в сушарці. Усе стоїть на своїх місцях. Він умився, поголився й одягнувся. Тепер ніщо не зможе завадити йому писати роман. Він кладе сторінки, які вдалося знайти, на стіл біля ноутбука, складає їх у потрібному порядку, відкриває текстовий редактор. Перед ним постає порожня сторінка, він уважно дивиться на неї.

      Час іде. Він перечитує кілька сторінок, а тоді відкладає їх убік. Потім бере в руки аркуш і якусь мить уважно його вивчає, повертається до ноутбука й кладе пальці на клавіатуру. Перевіряє мобільний. Дивиться у вікно на сірі дахи. Після того йде у ванну. Повертається до ноутбука. Нарешті він дивиться на годинник, встає й бере свою куртку.

* * *

      Біля невеликого кіоску перед Нотр-Дамом порожньо. Фаб’єн зупиняє мопед, знімає шолом і якусь мить дивиться на Сену, спостерігаючи, як пропливає катер із туристами, які щось вигукують і роблять фото крізь величезні вікна. Невеличкий човен «Троянда Парижа» з кількома дерев’яними сидіннями спокійно стоїть, пришвартований до пірса, порожній. Фаб’єн дістає з багажника мопеда пакунок і спускається до кіоску, де сидить його батько, читаючи газету.

      – Лосось, – говорить він, простягаючи батькові пакунок.

      Клемен цілує сина в обидві щоки, розгортає пакунок, відламує шматочок, кладе до рота й ретельно розжовує.

      – Непогано. Перекажи, щоб наступного разу клав менше кропу, ми ж не в Росії. А тісто доволі смачне.

      – Немає роботи?

      – Усе цей катер. Він забирає всіх туристів.

      Вони мовчки дивляться на воду. До набережної спускається якась пара, але, зупиняючись біля кіоску, закохані якусь мить вагаються і йдуть геть. Фаб’єн чухає гомілку.

      – Якщо я тобі сьогодні не потрібен, то можна я піду на виставку Кало?

      – Хочеш побачитися із Сандрін?

      – Ні, мені подобається Фріда Кало, – промовляє Фаб’єн, хитаючи головою.

      – Звісно, подобається, – відповідає Клемен, дивлячись на воду. – Ти не часто говориш про щось іще.

      – Вона казала, що я ніколи не зможу змінити своє життя. Я лише… хочу їй показати. Мені подобається мистецтво, я можу змінитися. О, а ще я прибрав у квартирі.

      Між ними зависає коротка тиша. Фаб’єн кидає насмішкуватий погляд на батька, коли той плескає себе по кишенях,

Скачать книгу