LITMIR.BIZ

Скачать книгу

до туалету.

      Попередні шістдесят секунд пролетіли, наче в імлі.

      Ленґдон стояв у туалеті, не бажаючи тікати з місця злочину, якого він не чинив, а Софі розбиралася із сигналізацією на дзеркальному вікні.

      – Невелике зусилля, – сказала вона, ігноруючи дзвінок мобільника, – і ви зможете вибратися звідси.

      Зусилля? Ленґдон тривожно визирнув з вікна.

      Там, на вулиці, зупинилася на червоне світло величезна вісімнадцятиколісна вантажівка.

      Ленґдон сподівався, Софі не подумала про те, про що подумав він.

      – Софі, то не вихід. Якщо я стрибатиму, то…

      – Дайте сюди «жучок».

      Приголомшений Ленґдон засунув руку до кишені й копирсався там, поки не намацав маленький металевий диск. Софі взяла його і вмить кинулась до умивальника. Схопила брусок мила і великим пальцем втиснула в нього «жучок». Тільки-но диск увійшов у м’яку поверхню, вона проштовхнула його глибше, щоб він звідти не випав.

      Вручивши мило Ленґдону, вона витягла з-під умивальника важку циліндричну урну для сміття. І, перш ніж Ленґдон зміг висловити протест, Софі побігла до вікна, тримаючи урну перед собою, як стінобитну зброю. Спрямувавши днище урни в центр вікна, вона вибила скло.

      Сигнали тривоги заверещали на таких децибелах, що аж заболіли вуха.

      – Дайте сюди мило! – гукнула Софі, ледь перекрикуючи сирени.

      Ленґдон простяг їй мило.

      Взявши мило в долоню, вона прицілилась на покривало вісімнадцятиколісної вантажівки, яка спокійно стояла собі внизу. Тільки-но світлофор став зеленим, як Софі глибоко зітхнула і жбурнула мило в ніч за вікном.

      Мило полетіло вниз, упало на блакитну вінілову поверхню, яка накривала вантаж у трейлері, і ковзнуло всередину, коли вантажівка рушила з місця.

      – Вітаю! – сказала Софі, потягши його до виходу. – Ви щойно втекли з Лувру.

      Вибігши з чоловічого туалету, вони сховалися в темряві, коли повз них промчав Фаш.

      Розділ 16

      – Тут десь метрів за п’ятдесят у задній частині Великої галереї є пожежні сходи, – сказала Софі. – Тепер охорона не ходить по периметру, ми можемо скористатися ними.

      Вийшовши з тіні, вони, ховаючись, рушили порожнім коридором Великої галереї. Дорогою Ленґдон мав таке відчуття, ніби він складав у темряві якийсь філігранний пазл.

      – Чи не думаєте ви, – прошепотів він, – що це сам Фаш написав послання на підлозі?

      Софі навіть не обернулась до нього.

      – Це неможливо.

      Ленґдон не був настільки певним.

      – Він чомусь хоче зробити мене винним. Можливо, моє ім’я на підлозі допомогло б йому?

      – А числа Фібоначчі? А P. S.? А весь цей символізм богинь да Вінчі? Це напевне почерк мого діда.

      Ленґдон погодився, що Софі має рацію. Всі символи зчіплювалися один з одним дуже вправно – пентаграма, «Вітрувіанська людина», да Вінчі, богині і навіть числа Фібоначчі. Ідеальний символічний ряд.

      – А ще він зателефонував мені сьогодні. Мій дідусь сказав, що має щось повідомити мені. Я певна,

Скачать книгу