LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Скринька лежить на шафі, візьми її й відразу біжи з хати. Послухаєшся мене – залишишся живою.

      Петрушечка все так і зробила. Коли вона прийшла в дім відьминої сестри, то побачила на шафі скриньку, схопила її й прожогом кинулася геть. Сестра відьми помітила, як дівчина тікає, підскочила до вікна й закричала:

      – Агов, ти, там, на кухні! Убий швидше цю злодійку!

      – Ні, вона подарувала мені мітлу.

      Тоді відьма звернулася до другої жінки:

      – Агов, ти, там, коло криниці, кинь швидше у воду цю злодійку!

      – Ні, вона подарувала мені мотузку, а ви змушували мене діставати воду косами.

      – Собако, розірви її! – не вгамовувалася відьма.

      – Ні, вона дала мені хліба, а ви мене жодного разу не погодували, і я вмирав із голоду.

      – Двері, зачиніться! – спересердя веліла зла хазяйка.

      – Ні! Ця дівчина змастила наші петлі, а без неї вони зовсім заіржавіли.

      Так і врятувалася Петрушечка.

      Бігла дівчина, бігла, аж дивиться: перед нею незнайоме село, а навколо – нікогісінько. Присіла вона на траву віддихатися, відпочити. І тут стала її цікавість розбирати: що ж усередині скриньки? Відчинила Петрушечка скриньку, вилетіла звідти пісня й розчинилась у повітрі. Заплакала Петрушечка.

      Раптом підбіг до неї онук відьми, упіймав пісню і знову посадив у скриньку. Проте й цього разу не погодилася дівчина поцілувати його.

      Наступного дня прийшла Петрушечка до своєї пані – старої відьми – та принесла їй скриньку. Як побачила відьма Петрушечку, живу й красиву, мало від досади не луснула.

      – Ти не зустрічала дорогою мого онука? – запитала вона.

      – Ні, – відповіла Петрушечка.

      – Ну нехай, – мовила відьма, – ми ще подивимося, хто кого здолає. Тож слухай. У курнику в мене троє півнів: червоний, чорний і білий. Цієї ночі, коли один із півнів заспіває, ти мені скажеш, котрий це з них. Якщо помилишся, я ковтну тебе, як шматок хліба.

      Але відьмин онук усе чув.

      Із настанням півночі відьма одразу ж спитала:

      – Ну, який із півнів співав?

      Петрушечка, звичайно, не знала, що відповісти. Затремтіла вона від страху й тихесенько, так, щоб відьма не почула, каже відьминому онукові:

      – Скажи мені, який із півнів співав?

      – Поцілуй мене – і я скажу.

      – Ні.

      – І все-таки я тобі скажу: співав червоний півень.

      Відьма, побачивши, що дівчина вагається з відповіддю, підійшла до неї й закричала:

      – Відповідай, а то я тебе вб’ю!

      Петрушечка відповідає:

      – Червоний півень співав.

      Відьма від злості тільки зубами заскреготіла.

      Трохи згодом знову заспівав півень.

      – Ну, а тепер який півень співав? – запитує відьма.

      Знову допоміг відьмин онук дівчині, і та відповіла:

      – А тепер співав чорний півень.

      Ще через годину знову заспівав півень, і відьма відразу кинулася до Петрушечки з питанням:

      – Ну, котрий півень зараз співав?

      – Білий, – радісно відповіла Петрушечка.

      Зла

Скачать книгу