LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      – Арша-аде!

      Хитроокий худющий молодик з підківкою вусів, одягнутий у чотири відтінки брунатного, вийшов на цей клич з крамниці, витираючи на ходу покривавлені долоні.

      – Аршаде! – Мо ледве стримував себе, тикаючи пальцем у напрямку машини. – Хлопчику мій, я тебе хочу спитати тільки одне.

      – Так, абба? – промимрив Аршад, переминаючись з ноги на ногу.

      – Що це, до біса, таке? Що ця колимага тут робить? О шостій тридцять будуть постачальники. Чуєш! О шостій тридцять під ці двері вивалять п’ятнадцять коров’ячих туш. Мені треба буде їх вивантажити. У мене тут бізнес, ясно?! Сюди привезуть м’ясо. І я не знаю, що я робитиму… – Мо скривив щиру невинну міну, – я ж думав, що тут чітко написано: проїзд не займати!

      З цими словами він ткнув пальцем на стару забрьохану дерев’яну вивіску: «ПАРКУВАТИСЯ ЗАБОРОНЕНО В УСІ ДНІ ДЛЯ ВСІХ ЗАСОБІВ ТРАНСПОРТУ».

      – Ну, і що ти скажеш?!

      – Не знаю, абба.

      – Ти мій син, Аршаде, але я не наймав тебе, щоб ти не знав. Це він може не знати, – з цими словами Мо вихилився з вікна і ляснув по шиї Веріна, котрий саме вмостився на поручнях і балансував на них, як канатоходець, – той удар мало не звалив хлопця вниз.

      – А тобі я плачу гроші, – продовжував Мо, – щоб ти знав. Щоби ти володів інформацією. Щоб ти витягував на світло всі таємниці незбагненного всесвіту нашого Творця.

      – Абба?

      – Дізнайся, що то за машина, і щоб за п’ять хвилин її тут не було!

      Мо зник у вікні. За якийсь час Аршад повернувся і знову покликав його:

      – Абба!

      Роздратований Мо вигулькнув у вікні, як зозулька у віконці швейцарського годинника.

      – Батьку, він зібрався отруїтися газом.

      – Що?!

      Аршад знизав плечима:

      – Я постукав йому у вікно і сказав, щоби він забирався геть звідси, а він мені сказав, що збирається тут отруїти себе газом і щоб його лишили в спокої, так і сказав.

      – Ніхто не має права труїти себе газом на моїй власності. Мо гайнув сходами вниз. – Я не маю відповідної ліцензії.

      Вийшовши на вулицю, Мо наблизився до машини Арчі, висмикнув рушник, котрий затуляв нещільно зачинене вікно, і сильним, напористим рухом опустив шибку на п’ять дюймів.

      – Ей, містере, чуєте?! У мене нема дозволу, щоби хтось тут влаштовував самогубства. Це кошерне місце, ясно? Якщо ви збираєтеся тут померти, мій друже, то я вам перше влаштую добряче обрізання.