LITMIR.BIZ

Скачать книгу

нічого не відкусила? – боязко запитала вона.

      – Не знаю, – люб’язно відповів Джесс. – А що, щось проковтнула?

      Вона злякано притиснула руку до рота.

      – Це не смішно.

      – Твоя правда. Вибач. Просто вкусила.

      – А в язику є артерії?

      Тримаючись за руки, вони рушили до берега. Вона періодично зупинялася, аби сплюнути у воду. Яскраво-червоним. Вона не ковтатиме власну кров, ні-ні, нізащо.

      – Та нема.

      – Це добре, – вона міцніше стиснула його руку та підбадьорливо всміхнулася, – бо я вагітна.

      – Справді? Круто. Знаєш, кого я зустрів у…

      Він зупинився й поглянув на неї; обличчя в нього закам’яніло, а очі уважно вивчали її. Серце у Френ здригнулося, коли вона помітила, як він насторожився.

      – Що ти сказала?

      – Я вагітна.

      Вона усміхнулася йому й знову сплюнула. Яскраво-червоним.

      – Ну в тебе й жарти, Френні, – невпевнено мовив він.

      – А я не жартую.

      Він просто дивився на неї. Трохи згодом вони рушили далі. Коли вони йшли стоянкою, Ґас вийшов із будки й помахав до них. Френні махнула у відповідь. Джессі теж.

* * *

      Вони зробили зупинку в «Дейрі Квін»[15] біля автомагістралі № 1. Джесс узяв колу й задумливо попивав її, сидячи за кермом «вольво». На прохання Френ він купив їй «Банановий мегачовен», тож вона сперлася на дверцята й черпала ложкою горіхи, кленовий сироп та ерзац-морозиво «Дейрі Квін». Їх розділяло два фути.

      – Знаєш, – заговорила вона, – морозиво в «Ді-К’ю» – самі бульбашки. Чув про таке? Більшість людей навіть не здогадується.

      Джесс дивився на неї й нічого не казав.

      – А правда криється в тому, – вела далі Френ, – що їхні автомати для морозива – то лише велетенські машини з виробництва бульбашок. Ось чому морозиво в «Дейрі Квін» таке дешеве. Нам розповідали про це на теорії бізнесу. Зняти хутро з кота можна безліччю способів.

      Джесс дивився на неї й нічого не казав.

      – Тож якщо хочеться справжнього морозива, мусиш іти до спеціалізованого кафе «Дірінг Айс Крім»,[16] а це…

      Френ розревлася.

      Джесс ковзнув до неї сидінням і обійняв дівчину за шию.

      – Френні, не треба. Будь ласка.

      – Мій «Мегачовен» протікає, – сказала вона, усе ще рюмсаючи.

      Знову з’явився носовичок, і Джесс заходився витирати морозиво. Коли він із цим покінчив, вона вже не плакала, однак продовжувала шморгати носом.

      – «Банановий мегачовен» із «Кривавим соусом», – сказала вона, дивлячись на нього червоними очима. – Гадаю, у мене більше не полізе. Пробач, Джессе. Викинеш?

      – Звісно, – сказав Джесс на автоматі.

      Він забрав у неї морозиво, виліз з автомобіля й кинув недоїдок у смітник. Дивна в нього хода, думала Френ. Ходить так, наче його копнули між ніг – туди, де в хлопців болить найсильніше. У певному розумінні саме туди йому й поцілили. Та коли поглянути на це з іншого боку, після того як він позбавив її цноти на пляжі, вона рухалася так само. Френні тоді почувалася так, наче в дитинстві,

Скачать книгу