LITMIR.BIZ

      Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:

      Чому я не сокіл, чому не літаю,

      Чому мені, Боже, Ти крилець не дав? —

      Я б землю покинув і в небо злітав!

      Далеко за хмари, подалі від світу,

      Шукать собі долі, на горе – привіту,

      І ласки у зірок, у сонця просить,

      У світі їх яснім все горе втопить.

      Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий, —

      Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;

      Чужий я у долі, чужий у людей!

      Хіба ж хто кохає нерідних дітей?…

      Кохаюся лихом і щастя не знаю

      І гірко без долі свій вік коротаю.

      Й у горі спізнав я, що тільки одна —

      Далекеє небо – моя сторона…

      Й на світі так гірко! Як стане ще гірше,

      Я очі на небо! – мені веселіше,

      І в думках забуду, що я сирота, —

      І думка далеко, високо літа!

      Коли б мені крилля, орлячого крилля!

      Я б землю покинув – і на новосілля,

      Орлом бистрокрилим у небо полинув,

      І в хмарах від світу навіки загинув!

      Много песен слыхал я в родной стороне,

      В них про радость и горе мне пели;

      Но из песен одна в память врезалась мне, —

      Это песня рабочей артели:

      Припев:

      Эх, дубинушка, ухнем!

      Эх, зелёная, сама пойдёт!

      Подёрнем, подёрнем

      Да ухнем!

      И от дедов к отцам, от отцов к сыновьям

      Эта песня идёт по наследству.

      И как только работать нам станет невмочь,

      Мы к дубине – как к верному средству.

      Припев.

      Я слыхал эту песнь – её пела артель,

      Поднимая бревно на стропила.

      Вдруг бревно сорвалось – и умолкла артель, —

      Двух здоровых парней придавило.

      Припев.

      Тянем с лесом судно, иль железо куём,

      Иль в Сибири руду добываем,

      С мукой, с болью в груди одну песню поём,

      Про дубину мы в ней вспоминаем.

      Припев.

      Пряла наша Дуня ни тонко, ни толсто.

      Ах, Дуня, Дуня, Дуня-тонкопряха!

      Потолще полена, потоньше оглобли.

      Ах, Дуня, Дуня, потоньше оглобли.

      Стала наша Дуня на городе ткати.

      Ах, Дуня, Дуня, на городе ткати.

      На городе ткати, колом прибивати.

      Ах, Дуня, Дуня, колом прибивати.

      Стала наша Дуня свой холстик белити.

      Ах, Дуня, Дуня, свой холстик белити.

      В речку опускала, речку осушала.

      Ах, Дуня, Дуня, речку осушала.

      Из речки тащила, берег своротила.

      Ах, Дуня, Дуня, берег своротила.

      Стала наша Дуня рубашечку кроить.

      Ах, Дуня, Дуня, рубашечку кроить.

      Топором наставит, молотком ударит.

      Ах, Дуня, Дуня, молотком ударит.

      Стала наша Дуня рубашечку шити.

      Ах,

Скачать книгу