Безчестя - Джон Максвелл Кутзее

Скачать книгу

його запитання.

      – Вона була закохана в тебе? Ти зраджував їй?

      – Ні. Ніколи.

      – Тоді чому вона подала скаргу?

      – Хтозна. Вона мені не сповідалася. За лаштунками відбувалися якісь баталії, подробиці яких мені не повідомили. Там був ревнивий хлопець. Були обурені батьки. Мабуть, вона врешті-решт здалася. Для мене це був грім серед ясного неба.

      – Девіде, ти мусив це передбачити. Ти занадто старий, аби плутатися з дітьми інших людей. Тобі слід було чекати найгіршого. У всякому разі, усе це надзвичайно принизливо. Правда.

      – Ти не запитала, чи я кохаю її. Хіба не варто поцікавитися і цим також?

      – Ну, гаразд. Чи кохаєш ти цю молоду жінку, котра змішала твоє ім’я з болотом?

      – Вона не відповідає за це. Не варто її звинувачувати.

      – Не звинувачувати її! Ти на чиєму боці? Звичайно, я звинувачую її! Я звинувачую тебе і звинувачую її. Усе це було безчесним від початку до самого кінця. Безчесним і вульгарним. І я не вибачатимуся за ці слова.

      У старі часи він вибухнув би цієї ж миті. Але не сьогодні. Вони з Розалінд відростили собі товсті шкури, аби захиститися одне від одного.

      Наступного дня Розалінд телефонує.

      – Девіде, ти вже бачив сьогоднішній «Арґус»?

      – Ні.

      – Гаразд, тримайся. Там є стаття про тебе.

      – І що там?

      – Прочитай її сам.

      Чутки надрукували на третій сторінці під заголовком «Професора звинувачують у сексі». Він ковзає поглядом першими рядками: «…зобов’язаний з’явитися перед дисциплінарною комісією через звинувачення в сексуальних домаганнях. Кейптаунський університет ані словом не прохопився про останній із низки скандалів, що вибухнули навколо шахрайств із виплатами стипендій та мережі сексуальних послуг, що, як стверджується, діє в студентських гуртожитках. Отримати коментар від самого Лур’є (53 роки), автора книжки про англійського співця природи Вільяма Вордсворта, нам не вдалося».

      Вільям Вордсворт (1770–1850) – співець природи. Девід Лур’є (1945 – ?) – безчесний послідовник і тлумач Вільяма Вордсворта. Благословенним буде немовля. Він не вигнанець. Хай дитя благословенним буде.[30]

      Шість

      Слухання відбувається в кабінеті комісії в офісі Гакіма. Його пускають досередини й садять у кінці столу, де головує сам Манас Матабан, професор релігієзнавства, котрий очолюватиме розслідування. Ліворуч від нього сидять Гакім, його секретарка й молода панянка, мабуть, котрась зі студенток; праворуч – три члени комісії Матабана.

      Девід не нервується. Навпаки – він почувається досить упевнено. Серце б’ється розмірено, він гарно виспався. «Марнославство, – думає він, – небезпечне марнославство азартного гравця; марнославство й упевненість у власній правоті». Він ставиться до цього неправильно. Та й хай йому грець.

      Він киває членам комісії. З двома вони знайомі: Фародією Рассул і Десмондом Суорцом, деканом інженерного факультету. Третя жінка, що сидить напроти нього, згідно із документами, викладає у школі бізнесу.

      – Комісія, що зібралася тут,

Скачать книгу

<p>30</p>

Алюзія на рядки В. Вордсворта з поеми «Прелюдія».