На межі самотності - Бенедикт Вельс

Скачать книгу

дратує.

      Типове висловлювання мого брата. Він завжди казав щось на кшталт «Мені не хочеться…», перед тим як зробити те, що буцімто не хотів.

      – Ти просто злишся, бо в тебе досі немає дівчини, – відмахнулась Ліз. – Знаєш, як в інтернаті кажуть на твою кімнату? Камера-дрочильня.

      – Як? – перепитала тітка.

      – Ліз, стули пельку, – промовив Марті, мнучи в руках комір свого шкіряного пальта.

      Це пальто завжди було на ньому, незалежно від температури в приміщенні. Лице Марті мало колір пожовклого газетного паперу, до засмальцьованого довгого волосся віднедавна додалася цапина борідка. Плюгавий посіпака з Філлі, котрий щомиті ладен вчинити збройний напад на місцевий супермаркет лише для того, щоб за хвилину вибігти звідти з п’ятьма доларами і пакетом молока в руці.

      – Краще б переймалася тим, що в школі кажуть про тебе, – додав він.

      – А що про мене кажуть? – запитала Ліз.

      – Та так, нічого, – сказав брат, зрозумівши, що бовкнув зайве.

      Ліз пильно подивилася на нього, потім перевела погляд на мене.

      – Ти знаєш, про що він?

      Я мовчав. Звісно, я знав, що мав на увазі Марті. Останні чутки про сестру докотились і до моїх вух. Я вважав, що то брехня, пусті балачки розчарованих кавалерів та дівчат, що вмирають від заздрощів. Проте що я насправді міг знати про Ліз?

      – Що говорять у школі? – спитала тепер уже тітка.

      – Що вона… шльондра, – нарешті промовив Марті, сам шокований нищівною силою своїх слів. Я бачив, що він не хоче продовжувати і водночас немовби відчуває внутрішню потребу доказати до кінця. – Що вона спить з чоловіками за наркоту. Кажуть навіть, що вона від одного з них завагітніла.

      У вухах задзвеніло. Ліз з усієї сили пожбурила ложку об тарілку для десерту, вискочила з-за столу й вибігла з кімнати. За кілька секунд ми почули, як гримнули вхідні двері. Я кинувся до вікна й побачив, як сестра швидким кроком зникає у темряві.

      Наступного ранку вона таки повернулася, але декілька тижнів по тому кинула школу і на кілька років зникла з мого життя. Вона розповідала однокласницям, що випускні іспити їй ні до чого, оскільки вона мріє подорожувати. Мусить об’їздити весь світ. Потому я ще довго питав себе: чому? Щодня очікував звістки від Ліз, листа, в якому б вона все пояснила, поштівки, дзвінка… Неначе вижилий пасажир затонулого корабля, що невтомно крутить ручки радіоприймача, сподіваючись почути чийсь голос. Та протягом років до мене долинав тільки шум.

      Хімічні реакції

      (1992)

      Я чекав на парковці інтернату, спостерігаючи, як залишені літаками смуги світяться у зашарілому над обрієм небі. Поєднуючи такі дивовижні явища природи з власними меланхолійними спогадами й відчуттями, я часто відчував, як щось мовби ниє в ділянці сонячного сплетіння. Мені було дев’ятнадцять, і до випускних іспитів лишалося зовсім трохи. Майбутнє простиралося переді мною, я був охоплений оманливим піднесенням юнака, котрий за своє коротке життя ще не встиг зробити жодної великої помилки.

      За

Скачать книгу