П’ять вад у роботі команди. Історії реальних викликів та перемог - Патрік Ленсіоні

Скачать книгу

між собою, не можна стверджувати, що між нами панує одностайність в усіх питаннях.

      – Мені здається, у нас розбіжності з кожного питання, – голосно зауважив Нік.

      Усі розсміялися, за винятком Мартіна, – він відкрив і увімкнув ноутбук.

      Кетрін приєдналася до розмови, яка відчутно пожвавішала.

      – Отже, у вас різні погляди з більшості питань, та водночас ви, здається, не бажаєте визнавати, що маєте невирішені проблеми. Хоч я, звичайно, не фаховий психолог, та це, наскільки я розумію, і є брак довіри у колективі.

      Присутні закивали головами на знак згоди з Кетрін, вони здалися їй схожими на зголоднілих людей, яким нарешті кинули кілька шматків хліба.

      А потім почулося, як хтось друкує. Це Мартін, повністю усунувшись від розмови, стукав по клавішах, мов вправний програміст. На якусь частку секунди присутні відволіклися на цей звук і глянули на Мартіна. Цього моменту вистачило, щоб звести нанівець той діловий імпульс, який зародився в процесі бесіди.

      Кетрін від початку засідання, уважно спостерігаючи за персоналом, очікувала й боялася такого повороту в ході дискусії. Їй дуже хотілося уникнути ще однієї сутички з Мартіном (надто зранку), однак вона не змогла проігнорувати цей жест його неповаги.

      Небезпека

      Кетрін пильно якусь мить спостерігала за Мартіном, який щось завзято друкував за іншим кінцем столу, напруження в приміщенні зростало. По правді кажучи, ніхто й не очікував від неї такої миттєвої реакції, але вони погано знали Кетрін.

      – Вибачте, Мартіне.

      Мартін припинив друкувати та підвів очі, готовий приділити увагу босу.

      – Ви над чимось працюєте? – запитання Кетрін прозвучало щиро, без тіні сарказму.

      Присутні застигли, з нетерпінням очікуючи відповіді на запитання, яке їх турбувало вже майже два останні роки.

      Спочатку Мартін, здавалося, не збирався відповідати, а потім промовив:

      – Взагалі-то я дещо занотовую. – І продовжив друкувати.

      Кетрін залишалася на диво спокійною, а її тон – стриманим.

      – Гадаю, це слушна нагода обговорити основні правила наших майбутніх засідань – як на виїзді, так і в офісі.

      Мартін підвів очі від комп’ютера, а Кетрін продовжила, звертаючись до всієї групи.

      – У мене небагато правил, коли йдеться про наради. Та виконання декількох з них я вимагаю неухильно дотримуватися.

      Усі чекали, коли вона почне.

      – По суті, я вимагаю двох речей: присутності та активної участі. Це означає, що кожний має бути залучений до розмови, про що б ми не говорили.

      Тут навіть Мартін розумів, що потрібно відступити. Примирливим тоном, який ніхто не звик чути від керівника технологічного підрозділу, він запитав:

      – А якщо розмова стосується не всіх? Часом здається, що ми обговорюємо питання, які краще було б залагодити приватно, сам на сам.

      – Зауважено справедливо.

      Тепер Мартіну вже нікуди було подітися від Кетрін.

      – Якщо колись настане такий момент, коли ми вважатимемо, що марнуємо

Скачать книгу