LITMIR.BIZ

Скачать книгу

усміхнувся. За своє життя він виїжджав із Мейну лише двічі, востаннє вони з батьком їздили до Портсмута, штат Нью-Гемпшир. Там на аукціоні старих машин Джо придбав «форд» 1958 року з напівдвигуном[36].

      – Звісно. А коли?

      – Я планувала в понеділок після 4-го, – відповіла Чаріті. – Ми б поїхали на тиждень. Тебе це влаштовує?

      – Ще б пак! Офігіти, я думав, наступного тижня тато має купу роботи. В нього.

      – Я ще не говорила з татом.

      Широка усмішка сповзла з Бреттового обличчя. Він узяв шматок бекону і заходився жувати.

      – Ну, я знаю, що він обіцяв Річі Сімсу розібрати двигун його комбайна. А містер міллер зі школи казав, що завезе свій «форд», у ньому полетіла трансмісія. А ще…

      – Я думала, – перервала його Чаріті, – ми поїдемо тільки вдвох. Автобусом із Портленда.

      Вигляд у Бретта був невпевнений. Крізь скляні двері ґанку було видно, як Куджо важко підіймається східцями; опинившись у затінку, він із хрипінням повалився додолу й задивився на ЖІНКУ і ХЛОПЦЯ своїми змученими почервонілими очима. Йому було зле, справді дуже зле.

      – Офігіти. Мамо, я не знаю.

      – Не кажи «офігіти». Це погане слово.

      – Вибач.

      – То ти б хотів поїхати, якщо тато погодиться?

      – Ну звичайно ж! Думаєш, ми справді зможемо поїхати?

      – Можливо.

      Вона задумливо дивилась у вікно над мийкою.

      – Мам, а далеко до Стретфорда?

      – Думаю, десь триста п’ятдесят миль.

      – Офі… Тобто: ого, як далеко!

      – Бретте.

      Бретт пильно глянув на матір. У її голосі й на обличчі була якась дивна зосереджена рішучість і знервованість водночас.

      – Так, мамо?

      – Знаєш щось таке, що потрібне татові в майстерні? Щось, що він дуже хотів би мати?

      Обличчя Бретта трохи проясніло.

      – Ну, йому згодилися б нові розвідні ключі та набір шарнірів. А ще не завадить нова маска для зварювання. На старій пішла тріщина.

      – Ні, я маю на увазі щось серйозніше, дороге.

      Бретт подумав трохи і широко всміхнувся.

      – Думаю, найбільше він мріє про новий механічний підйомник «Йорґен». З ним витягти той старий двигун Річі Сімса буде легко, як два пальці… Ну, просто дуже легко. – Хлопець почервонів, тоді квапливо додав: – Але ти не зможеш купити йому нічого такого. Це коштує купу бабла.

      Купу бабла. Слівце Джо на позначення поняття «дорого». Як вона це ненавиділа.

      – Скільки?

      – Ну, в каталозі тисяча сімсот доларів, але тато каже, що містер Беласко з «Портленд мешин» міг би продати підйомник за оптовою ціною. Тато каже, що містер Беласко його боїться.

      – Ти вважаєш, це дуже круто? – різко спитала Чаріті.

      Бретт відкинувся на спинку стільця, трохи зляканий її запальністю. Він не пригадував, щоб мати коли-небудь так поводилася. навіть Куджо на ґанку нашорошив вуха.

      – Ну? Відповідай!

      – Ні, мамо.

      Та

Скачать книгу