LITMIR.BIZ

Скачать книгу

так: «Але тоді був я малий і листя було зелене, / А зараз поля скошено і маленький човник поплив».

      Після кожного приспіву Берар робив драматичну паузу, і Стівен кидав на нього оком, намагаючись зрозуміти, чи це вже кінець. На якусь мить у теплій їдальні зависала тиша, але після чергового глибоко вдиху починався наступний куплет.

      – Одного дня молодики поверталися з війни. Поля рясні стояли, і кохані їх чекали, – голова Берара трохи оберталася, він все більше захоплювався співом, і його голос ставав все гучнішим, але його налиті кров’ю очі не сходили з мадам Азер – нахили голови тільки змінювали вісь його погляду. Вона зібрала усю свою силу волі, щоби спокійно зносити його увагу.

      – І маленький чо-о-овник попли-и-и-ив… Ось і все, – раптово закінчив пісню Берар. – Я ж вам казав, що я тільки зганьблю себе.

      Усі присутні почали протестувати і запевняти, що пісня виконана просто чудово.

      – У папá неймовірний голос, – сказала мадам Берар, червона від гордощів.

      Мадам Азер теж розчервонілась, але з іншої причини. Азер розпливався у фальшивій радості, а у Стівена крапля поту скотилася за комір. Один тільки Берар, здавалося, не відчував збентеження.

      – Азере, може, зіграємо у карти? Яку гру ви хочете?

      – Вибач, Рене, – подала голос мадам Азер. – У мене раптово розболілася голова, я краще піду спати. Може, месьє Рейзфорд зіграє з вами замість мене.

      Стівен встав, коли мадам Азер підвелася. Берари почали стурбовано розпитувати мадам Азер, але та, посміхаючись, запевнила усіх, що з нею все гаразд. Берар вклонився до її руки, а мадам Берар залишила поцілунок на досі червоній щоці мадам Азер. Коли вона повернулась до дверей, Стівен, поки її, раптом така поважна, фігура зникла в холі у супроводі шурхоту криваво-червоної спідниці, помітив у неї на передпліччі декілька веснянок.

      – Давайте перейдемо до вітальні, – запросив Азер. – Месьє, я сподіваюся, що ви візьмете участь у нашій грі.

      – Так, звичайно, – погодився Стівен, витискаючи із себе посмішку.

      – Нещасна мадам Азер, – промовила мадам Берар, коли вони сідали до стола для гри в карти. – Я сподіваюся, що вона не застудилася.

      Азер засміявся:

      – Ні-ні, це все нервове. Не переймайтесь.

      – Вона така тендітна істота, – пробурмотів Берар. – Ви хороша пара, Азере.

      – Як би там не було, а головний біль може спричинити гарячку, – продовжувала мадам Берар.

      – Мадам, – почав Азер, – я можу вас запевнити, що в Ізабель немає ніякої гарячки. У цієї жінки такий темперамент. У неї часто буває головний біль та інші незначні негаразди. Це нічого не означає. Повірте мені, я добре її знаю і вже звик до її невеличких слабкостей.

      Він подивився поглядом співучасника на Берара, який посміхався.

      – Вам пощастило, що у вас така міцна статура.

      – У неї завжди бував головний біль? – мадам Берар все не заспокоювалась. Губи Азера витягнулись у струну.

      – Це невелика ціна, яку доводиться платити. Ваш хід, месьє.

      – Що?

Скачать книгу