LITMIR.BIZ

Скачать книгу

месьє, Лізетта завжди ставить невлучні питання.

      – Тут немає за що вибачатись, – посміхнувся Лізетті Стівен. – Нічого страшного. Я цього не соромлюся.

      Увійшла Маргарита із яловичим філе на тарілці з блакитними візерунками і поставила на стіл перед мадам Азер.

      – Принести червоне вино? – запитала вона. – З учорашньої вечері залишилося трохи.

      – Давайте.

      Мадам Азер поклала шматок м’яса із кров’ю кожному на тарілку. Стівен знову наповнив келихи. Йому пригадалося, як у човні її нога спиралася на його ногу. Шкіра її оголених рук була засмаглою до світло-коричневого відтінку. Жилет чоловічого крою і відкрита шия тільки підкреслювали її жіночність.

      – Я скоро повертаюся до Англії, – зауважив Стівен. – Мені надіслали телеграму, що я потрібен компанії у Лондоні.

      Ніхто не відповідав, атмосфера напружилась. Він додав:

      – Мені буде шкода від’їжджати.

      – Ви завжди можете знову приїхати до нас у гості, – сказала мадам Азер.

      – Звичайно, я міг би повернутися в будь-який час.

      Маргарита принесла картоплю. Лізетта потягнулась і посміхнулась.

      – Щось мені захотілося спати, – сказала вона зі щасливим обличчям.

      – Це через вино, – здогадалася мадам Азер. Її обличчя теж торкнула посмішка, і повітря, здавалося, посвітліло.

      Обід вони завершили фруктами, каву Маргарита подала у вітальню. Вони сіли навколо столу для гри в карти – того, за яким Стівен грав із чоловіками першого вечора у цьому домі.

      – Я піду трохи прогуляюся у саду, – сказала Лізетта, – а потім, мабуть, подрімаю у своїй кімнаті.

      – Добре, – відповіла мадам Азер.

      Дівчина легкою ходою зникла з кімнати. Враз атмосфера між ними змінилася і цього разу безповоротно. Мадам Азер не могла дивитися Стівенові в очі – вона не відривала погляду від столу, займаючи руки срібною ложкою та порцеляновим блюдцем. Стівену стиснуло груди, було важко дихати.

      – Хочете ще ка…

      – Ні.

      І знову нависла тиша.

      – Подивіться на мене.

      Мадам Азер, не піднімаючи погляду, підвелася і сказала:

      – Мені треба йти, займатися шиттям у своїй кімнаті, так що…

      – Ізабель, – Стівен схопив її за руку.

      – Ні, благаю вас, не треба.

      Він потягнув її до себе і обійняв, щоб вона не могла втекти. Її очі були заплющені – вона все ще не дивилася на нього, – і він поцілував її у напіврозтулені губи. Він відчув рух її язика, як руки стиснули його спину, – а потім вона вислизнула з його обіймів так раптово, що її блуза розірвалася і стало видно атласну стрічку. Тіло Стівена здригнулося від бажання.

      – Ви повинні. Бога ради, ви повинні, – він майже сердився на неї.

      Мадам Азер плакала із заплющеними очима:

      – Я не можу… Ні… Я не… Я не думаю, що це буде правильно.

      – Ви, може, хотіли сказати «Я не думаю, що добре вас знаю»?

      – Ні. Я хотіла сказати, що не думаю, що це буде правильно.

      – Це

Скачать книгу