Скачать книгу
місіс Ґолдфарб. З теплоти у вашому голосі я розумію, що ви – саме така людина, яких ми хочемо бачити в наших програмах. Сара Ґолдфарб зашарілася й кліпнула, ніколи не думала, що колись потраплю на телебачення. Я проста… О, ха-ха, я знаю, як ви почуваєтеся, місіс Ґолдфарб. Повірте, що для мене бути частиною цієї фантастичної індустрії так само приголомшливо, як і для вас. Я вважаю себе одним з найщасливіших чоловіків на світі, бо щодня мені випадає нагода допомогти людям, як оце ви, місіс Ґолдфарб, стати частиною програм, якими пишаємося не тільки ми, а вся телеіндустрія – ні, вся країна пишається ними. Мати Гаррі зіжмакала сукню в кулаці, відчуваючи, як тріпоче її серце, і кліпала очима від захоплення. О, я й не мріяла… Лайл Рассел заговорив серйозно. Дуже серйозно. Місіс Ґолдфарб, ви знаєте, про які програми я говорю? Є якісь здогади? Ні… Я… у мене йде реклама засобу для миття тарілок, і я точно не знаю… На телебаченні???? Місіс Ґолдфарб, ви сидите? Бо якщо ні, то негайно сядьте, тому що, коли я скажу, про які програми йдеться, у вас від радості може голова закрутитися. Йдеться не про що інше, як… він раптом спинився, і Сара ще сильніше стисла в руці сукню, дивлячись округленими очима на телефон і телевізор, не впевнена, з якого пристрою долине продовження. Коли він заговорив, його голос був глибокий, тихий і сповнений почуття – місіс Ґолдфарб, ми на телебаченні відповідаємо за вікторини. О-о-о-о-о… він витримав ефектну паузу, поки Сара Ґолдфарб, чиє дихання чулося поверх голосів з телевізора, опановувала себе. Голос Лайла Рассела звучав драматично і владно, так, місіс Ґолдфарб, а на додачу – на додачу це абсолютно нові, я сказав абсолютно нові, програми, що вийдуть у наступному сезоні; програми, на яких мріють опинитися мільйони американців; програми, яких мільйони з нетерпінням чекають, – я… я… на теле… ох, я не можу… – так, місіс Ґолдфарб, саме ви. Я знаю, що ви відчуваєте, ви думаєте, як сталося, що пощастило саме мені, тоді як мільйони людей віддали б усе, аби потрапити на ці програми, – о, я не можу вам передати… Що ж, місіс Ґолдфарб, я не можу сказати, чому вам так пощастило. Певно, Господь піклується про вас. Сара Ґолдфарб упала на спинку телекрісла, однією рукою відчайдушно стискаючи телефон, а другою – свою сукню. Її очі викотилися. Рот розкрився. Вперше на своїй пам’яті вона забула про телевізор. Вам надішлють усю необхідну інформацію поштою, місіс Ґолдфарб. На все добре і… бережи вас Бог. Клац.
Перед очима матері Гаррі пропливло видіння небесних янголів, супроводжуване блаженним співом церковного хору, аж тут гудіння телефону в руці й вибух пляшки мийного засобу, що перетворилася на білий торнадо, розігнали їх. Вона вдихнула. А тоді видихнула. Телефон. Так. Треба повісити слухавку на ріжки. Слухавка повисла на дроті. А-а-га-а-а-а. Бемць, бемць. Вона не втрапила слухавкою куди треба. Сара хвилину дивилася на слухавку, а тоді взяла її й обережно повісила на ріжки. На телебачення. О Господи, телебачення. У чому ж я піду???? Що мені вдягти? Вдягти треба гарну сукню. А що, як поясок не зійдеться? Зараз так жарко.
Скачать книгу
