Роман Шухевич - Олеся Ісаюк Українці. Історія нескорених

Скачать книгу

Через дві години урядовець помер у лікарні, не приходячи до тями. Через тиждень у підпільній газеті «Сурма» з’явилося повідомлення: смерть міністра була наслідком вироку, винесеного ОУН.

      За кілька днів ця новина облетіла Польщу, а за нею – Європу. У міжвоєнній Європі не бракувало політичних вбивств, але в Польщі такого не траплялося від часів убивства на президента Габріеля Нарутовіча у 1922 році. Крім того, зовсім новим і невідомим за межами Польщі була організація, яка взяла на себе відповідальність за замах.

      Усіх безпосередньо цікавило: що це за організація? звідки вона взялася? чому і за що бореться? Зрештою, хто серед її лідерів організував сенсаційне вбивство і чому саме цього міністра?

      Роман Шухевич був одним із тих, хто міг дати вичерпну відповідь на всі запитання. А ще – розповісти багато чого невідомого. На той час на рахунку ОУН вже був гучний замах у радянському консульстві на одного з його працівників і ціла низка пропагандистських акцій, і у всьому цьому Роман Шухевич був, щонайменше, одним з активних учасників, часто – прямим організатором. Але, перш ніж розпочати таку бурхливу діяльність, слід було перечекати галас, який зчинився після атентату на львівського куратора освіти Собінського. Тоді Роман принишк, як того і вимагали засади конспірації: на якийсь час юнак навіть виїхав до Данціґа (сучасного Гданська), і вже там продовжив здобуття вищої освіти. З тих же конспіраційних міркувань його не увели до складу групи, яка 1927 року напала на пошту на вул. Глибокій у Львові, тож роль Шухевича в УВО на певний час була зведена до участі у вишколах та залученні нових членів, що ззовні не привертало нічиєї уваги.

      Заходи безпеки не були марними. Як стало відомо пізніше, 1928 року один із поліцейських шпиків у середовищі УВО доніс поліції, хто був справжнім виконавцем замаху на куратора Собінського. Заарештувати Шухевича після процесу і виконання вироку над засудженими означало б скомпрометувати судову систему Польщі, але не було сумнівів, що у випадку участі у новій акції Шухевич отримав би максимальний строк. Те, що він був у полі зору спецслужб, які могли будь-якої миті втрутитися у звичний перебіг його життя, свідчила його історія служби в польській армії. Як студент Шухевич мав право вступити до школи підхорунжих, що він і зробив. Оскільки він мав атестат зрілості з відзнакою, то здібного юнака прийняли без жодних проблем. Весь час навчання минув спокійно, але перед самим випускним іспитом Романа виключили зі школи і перевели до одного з волинських гарнізонів звичайним рядовим артилерії.

      Повернення зі служби означало і фактичне повернення, але не в УВО, а вже в ОУН. За два-три роки, які минули між замахом на Собінського і появою Романа Шухевича на посаді військового референта, організація, а разом з нею і увесь національний рух, зазнала кардинальних змін.

      Популярна серед молоді УВО була єдиною на Західній Україні політичною організацією українців, яка за основний метод обрала підпільну збройну боротьбу. Її візитівкою стали замахи

Скачать книгу