LITMIR.BIZ

Скачать книгу

«нулівці», коли трубовоз півдня простояв! З людьми як?

      – Не всі вахти укомплектовані. Двоє помбурів у відпустку просяться.

      – Поки не пустиш бурову й не виконаєш місячний план, ніяких відпусток, мать твою! – гудів Янимов. – Завтра я тобі підкину стажерів. Тракторів скільки дали?

      – Два.

      – Досить. Сьогодні щоб переїхав, чуєш? І без вибриків! Бач, нові долота йому давай. Сказав головний інженер п’ятсот метрів – і крапка! Май на увазі, Титаренко, свердловину забурюватимеш сам. Начальники зміни зайняті, допомагати не будуть. Утямив, мать твою?

      – Утямив, мать вашу!.. – злісно відгукнувся я.

      – Но-но, без матюків тут!.. Твоє діло – підготувати все до пуску бурової й вчасно забурити свердловину. Про план є кому думати. А то, бач, завези йому сьогодні, подай на тарілочці. Забагато хочеш, мать твою!

      – Не багато, а те, що треба для роботи. Мені ці постійні аврали в кінці місяця вже набридли. Що я буду казати робітникам? Хтось знову не справляється з планом?

      – Ти поменше з ними на цю тему балакай. Між робітником і майстром мусить бути дистанція, а то не встигнеш озирнутися, як сядуть на голову. Досить того, що заробляють більше ніж ітеерівці.

      – Крім зарплати, є ще конкретна мета. Робітник – не залізний робот, а жива людина.

      – Не лізь у високі матерії,– підвищив голос Янимов, – і мене не вчи. Молодий іще, мать твою! Може, начальник служби краще знає, що таке конкретна мета! Гаразд, ми з тобою ще поговоримо. Зараз мені ніколи.

      Члени комісії, оглянувши бурову, перемовляючись, ішли до нас. Я ще здалеку бачив: усі, крім рибінспектора, задоволені. Рулєєв ступав твердо, з обличчя не сходила глузлива посмішка, підборіддя войовниче випнулося, очі примружені, наче в кота, який чатує на мишу, і вся його постать мала вигляд неприступної фортеці, яку голими руками не візьмеш.

      Біля Рулєєва, пояснюючи ситуацію, нервово крокував Бондаренко. Але рибінспектор його не слухав, кривив уста й скаржився головному інженерові:

      – Рево Алійовичу, знову кінець місяця – і знову відхилення від узгодженої схеми. Повторюється старенька казочка про солом’яного бичка. На папері одне, а насправді зовсім інше. Чи ви гадаєте, що Рулєєв хлопчик, якого можна водити за ніс? Я змушений писати рапорт генеральному директору.

      Сабіров уважно вислухав рибінспектора, суворо зсунув брови і по хвилі мовив:

      – Усяку схему, шановний Віталію Аркадійовичу, треба прив’язувати до конкретної місцевості. А що ми бачимо? Клаптик землі! З одного боку море тисне, з іншого- затока. Нам нема де навіть розвернутися. Скоро ми взагалі відмовимось од цих громіздких котлованів, будемо вивозити шлам у контейнерах. А зараз зробимо так: акт підпишемо. У нас немає іншого виходу.

      – Даруйте, Рево Алійовичу, як же підписувати? Очисні ж споруди не готові,– відбивався Рулєєв, але вже не так завзято.

      – За годину все буде зроблено, – швиденько вставив своє слово виконроб, з надією глянувши на головного інженера.

      – Ось

Скачать книгу