LITMIR.BIZ

Скачать книгу

дають згоди на шлюб з нами.

      Тільки наближені знали: Дарій бажав поєднатися шлюбом із дочкою скіфського царя Іданфірса. Тоді посли вернулися ні з чим. Чи не затаєна образа затьмарила розум Дарія? Чи не бажання помсти заволоділо його єством?

      Збуджені й ображені голоси покрив бас головного скарбника. Пузатий мідієць зі старанно вибіленим лицем і наведеними чорною фарбою бровами моторно викотився наперед. Торохтів:

      – Коли йдеш полювати на лисицю, то бери зброю на лева. Так радять молодим мисливцям старі, бувалі. Перемогти Скіфа не просто. То природжений воїн. Розказують, що його діти з п’яти років беруть участь у грабіжницьких походах. Отже, військо Дарія повинне бути велике і числом воїнів і зброєю. Панове, закликаю вас: сумлінно віднесіться до розпорядження царя царів щодо наповнення царської скарбниці. Не переживайте: витрати повернуться до вас рікою.

      Сатрапи схилили голови й мовчки вивчали лілії, виткані на каптанах.

      – Правда, нам вкрай потрібні кошти, – підтвердив Дарій. – Я маю на меті завершити консолідацію північних земель. Задля швидкої перемоги моє військо повинна переважати числом людей, коней, гужового і водного транспорту тих, на яких піду. Скіф – ворог, який заважає здійсненню моїх грандіозних планів.[8] Такого ворога я повинен змусити визнати мене, царя Дарія, своїм повелителем.

      Цар царів передихнув. Набравши в груди повітря, на нижчій ноті закликав:

      – Я просив вас, хоробрі і мудрі товариші, зібратися, щоб разом обміркувати важливі справи. Прошу до слова.

      Виступи – напористий скарбника і вкрадливий Дарія, зародили в головах «хоробрих і мудрих товаришів» рій насторожених думок. Обізвався цар, що прибув із віддаленої провінції. Він смикав кудлату бороду, коли розказував:

      – Чув я, що Скіф живе безжурно. Нема в нього мурів, нема засувів, дверей теж нема. А живе він із скотарства і торгівлі.

      Відгукнувся сусід кудлатої бороди. Той сидів на п’яті однієї ноги, обхопивши коліно другої.

      – На берегах Понту не знайти більш заможного народу, ніж кочівників, про яких мовиться. Так розказував мені один фінікійський моряк. У Скіфа стільки овець, худоби, коней, що коли вони йдуть дорогою, то пастухи їх не можуть завернути. Але не легко добратися до тієї країни. Спершу треба переплисти бурхливе море. Потім здолати три дурні сили: залізного жеребця, вовка, у якого паща залізна, і яструба з гартованим дзьобом. Тварини вірно служать Скіфу. Вони охороняють його стада, отари і табуни.

      – Річка тече назад, а жаба вірші читає,[9] – пхикнув проводир військ.

      Дарій виразно глипнув на балакуна і зайшовся сміхом. Цар голосно пирхав слиною в причіпну, завиту дрібними кільцями, бороду. На диванах догідливо хихикали.

      – Не вірите? Так розказував фінікійський моряк, – крутився цар на п’яті.

      Зі срібного дивану хтось зауважив:

      – Одначе фінікійці не бояться супроводжувати обози купців, що валкою сунуть тими землями.

      – У фінікійців до мандрів свій, шкурний інтерес, –

Скачать книгу