LITMIR.BIZ

      Коли Майя поплескала тренера Алекси по плечу, здоровань розвернувся так швидко, що свисток, який висів у нього на шиї, мало не ляснув її по обличчю.

      – Що? – закричав він.

      Тренер (його звали Філ, а його дочка була неприємною хуліганкою на ім’я Патті) горлав, ходив туди-сюди й улаштовував істерики практично впродовж усієї гри. Майя знала інструкторів зі стройової підготовки, які вважали, що це занадто навіть для вже зміцнілих новобранців, не кажучи про дванадцятирічних дівчат.

      – Я – Майя Стерн.

      – О, я знаю, хто ви, але… – тренер Філ театрально махнув у напрямку поля. – Зараз я в розпалі гри. Це слід поважати, солдате.

      Солдате?

      – У мене маленьке питання.

      – У мене зараз нема на це часу. Побачимося після гри. Глядачі мають бути з іншого боку поля.

      – Правила ліги?

      – Саме так.

      Тренер Філ закінчив розмову, повернувшись до неї широкою спиною. Майя не зрушила з місця.

      – Зараз другий тайм, – сказала Майя.

      – Що?

      – Правила ліги стверджують, що кожна дівчинка має провести на полі половину матчу, – сказала Майя. – Зараз другий тайм. Три дівчинки ще не виходили на поле. Навіть якщо ви випустите їх зараз і до кінця гри, половини матчу вже не вийде.

      Шорти тренера Філа пасували йому двадцять-тридцять фунтів[8] тому. Червона сорочка поло зі словом «Тренер», вишитим на грудях ліворуч, була достатньо вузькою – вона стиснула його тіло, наче плівка ковбасу. Чоловік скидався на одутлого колишнього спортсмена. Майя підозрювала, що саме так воно й було. Він був великим і виглядав загрозливо, його розміри, мабуть, лякали людей.

      Стоячи до неї спиною, тренер Філ краєм рота промовив:

      – Доводжу до вашого відома, що це півфінал чемпіонату ліги.

      – Я знаю.

      – Ми лише на один м’яч попереду.

      – Я

Скачать книгу