Після тебе - Джоджо Мойєс До зустрічі з тобою

Скачать книгу

свою печаль? Це як постійно колупати рану, не даючи їй загоїтися. Я знаю, що стала частиною всього того. Я знала, яку роль зіграла. Нащо знов і знов до цього повертатися?

      Я була певна, що наступного тижня не прийду. Доведеться знайти якесь виправдання для тата.

      Я повільно йшла стоянкою, шукаючи в сумці ключі. Втішала себе тим, що хоча б не провела ще один самотній вечір перед телевізором, з жахом очікуючи свого повернення на роботу за дванадцять годин.

      – Його ж насправді звали не Білл? – мене наздогнав Джейк.

      – Ні, не Білл.

      – Дафна – це ходяча радіостанція. Вона не хоче тобі зла, але твоя історія буде на вустах у всіх її друзів раніше, ніж ти встигнеш сказати «реінкарнація щура».

      – Ну, дякую.

      Він широко всміхнувся й кивнув на мою блискучу спідницю.

      – Маєш крутий вигляд, до речі. Гарний вибір для зустрічі групи підтримки.

      Він на мить спинився, щоб зав’язати шнурки, і я спинилася коло нього. Трохи поміркувавши, я мовила:

      – Співчуваю щодо твоєї мами.

      На його обличчі панував безрадісний вираз.

      – Не треба. Це як у в’язниці – там не питають, за що посадили…

      – Правда? Вибач, я не знала…

      – Та я жартую. Побачимося наступного тижня!

      Недалеко стояв чоловік, спираючись на мотоцикл. Він підняв руку, вітаючись. Джейк підійшов ближче, і той ступив йому назустріч, обійняв та поцілував у щоку. Я спинилася: не часто побачиш, щоб чоловік отак обіймав сина на людях, коли син стає достатньо дорослим, щоб ходити самостійно.

      – Ну, як пройшло?

      – Як завжди, нормально. – Джейк махнув рукою в мій бік. – А це Луїза. Вона новенька.

      Чоловік пильно на мене подивився. Високий, широкоплечий. Ніс, вочевидь, колись був зламаний – через це він скидався на колишнього боксера. Я ввічливо кивнула, вітаючись.

      – Була рада знайомству, Джейку. Бувай! – Я підвела руку та попрямувала до своєї машини. Але чоловік не відводив від мене очей, і я зашарілася під його поглядом.

      – Ви та дівчина, – сказав він.

      «О ні, – подумала я, сповільнюючи ходу. – Тільки не тут, знову».

      Якусь мить я дивилася в землю, потім глибоко вдихнула й повернулася, щоб зустрітися з ними поглядами.

      – Ну добре. Я вже пояснювала це групі. Мій друг сам прийняв це рішення. Я лише підтримала його. І, якщо чесно, я б не хотіла це обговорювати просто тут із незнайомою людиною.

      Батько Джейка продовжував пильно на мене дивитись, а потім підняв руку до голови.

      – Я розумію, що не кожен може це усвідомити. Але так сталося. Я не думаю, що маю виправдовувати свої рішення перед кимось. Я справді стомилася сьогодні і вже маю йти додому.

      Він нахилив голову набік і сказав:

      – Не маю жодного уявлення, про що ви говорите.

      Я насупила брови.

      – Ви шкутильгаєте. Я помітив це. Ви ж живете у тому великому новому районі? Ви – та дівчина, що впала з даху. У березні. Чи квітні.

      Раптом я його впізнала.

      – О,

Скачать книгу