LITMIR.BIZ

Скачать книгу

на їхні обличчя, що раптом посерйознішали. Вея несподівано нахилилася у його бік, обійняла за шию твердою, м’язистою рукою. Він відчув на щоці її губи, мокрі від пива.

      – Люблять тебе, – повільно промовив Три Галки. – Хай мене покрутить, вони тебе люблять.

      – І що у тому дивного? – смутно посміхнувся відьмак.

      – Нічого. Але це треба обмити. Господарю! Друге барильце!

      – Не шалій. Найбільше – жбан.

      – Два жбани! – проревів Три Галки. – Теє, я мушу на хвильку вийти.

      Зерріканка встала, підняла з лавки шаблю, провела по залі тужливим поглядом. Хоча мить тому кілька пар очей, як зауважив відьмак, недобре поблискували, роздивляючись товстий капшук, ніхто не наважився вийти услід за Борхом, який, похитуючись, ішов до виходу. Тея стенула плечима й пішла за працедавцем.

      – Як твоє справжнє ім’я? – запитав Ґеральт ту, яка зосталася біля столу.

      Вея блиснула білими зубами. Її сорочка була трохи розшнурована, майже до меж можливого. Відьмак не сумнівався, що то черговий привід для провокації когось із зали.

      – Альвеаенерле.

      – Красиво.

      Відьмак був упевнений, що зерріканка зробить скромне личко і підморгне йому. Не помилився.

      – Вея?

      – Гм?

      – Чому ви їдете із Борхом? Ви, вільні воїтельки? Можеш пояснити?

      – Гм.

      – Що – гм?

      – Він… – Зерріканка, морщачи чоло, добирала слова. – Він є… Най… красивший.

      Відьмак покивав. Критерії, на підставі яких жінки оцінювали привабливість чоловіків, не вперше видалися йому загадковими.

      Три Галки ввалився до алькова, зашнуровуючи штани, голосно віддавав накази корчмарю. Тея, яка трималася на два кроки позаду, вдаючи знуджену, роззиралася по корчмі, а купці й бокораші старанно уникали її погляду. Вея висмоктала чергового рака, раз за разом кидаючи на відьмака промовисті погляди.

      – Я замовив ще по вугрю, цього разу – печеному. – Три Галки важко сів, побрязкуючи незастебнутим поясом. – Намучився я з тими раками й трохи зголоднів. І я домовився про твою ночівлю, Ґеральте. Немає сенсу блукати поночі. Ще порозважаємося. Ваше здоров’я, дівчата!

      – Вассехель! – сказала Вея, салютуючи йому кубком.

      Тея моргнула й потягнулася, причому чималий бюст, всупереч Ґеральтовим очікуванням, не роздер сорочку.

      – Порозважаємося. – Три Галки перехилився через стіл і ляснув Тею по сідницях. – Порозважаємося, відьмаче. Гей, господарю! Давай сюди!

      Шинкар жваво підбіг, витираючи руки об фартух.

      – Знайдеться у тебе діжа? Така, для прання, солідна й велика?

      – Наскільки велика, пане?

      – На чотири особи.

      – На… чотири… – Корчмар роззявив рота.

      – На чотири, – підтвердив Три Галки, добуваючи з кишені напханий капшук.

      – Знайдеться. – Шинкар облизнув губи.

      – Чудово, – засміявся Борх. – Накажи винести її нагору, до моєї кімнати й наповнити гарячою водою. Швидесенько, любчику. І пива накажи туди принести,

Скачать книгу