LITMIR.BIZ

Скачать книгу

юристом. Мені вдалося налагодити з ним стосунки й довідатися багато нового, коли трохи пізніше ми пішли пити каву».

      А людина, яка вважає себе невдахою, зазвичай думає: «Боже, знову я вляпався в аварію… Я постійно втрапляю в халепу. Чому це завжди стається зі мною?»

      Щасливчик просто відзначає як свято те, що зостався живий, а невдаха постійно плаче, що він – жертва обставин.

      Ви бачите, у кожного з них є вибір рамок, у які вони поміщають свій світ.

      Якщо повернутися до аналогії про картину й раму, стане очевидним, що потворна стара облізла рама може зіпсувати будь-який шедевр. Саме так наші давні комплекси і створені ще в дитинстві обмеження здатні зіпсувати будь-яку ситуацію, просто не даючи нам змоги робити неможливе.

3. Отже, наше сприйняття світу, або система переконань, будується на картинках, кожна з яких свого часу «відбилась» у нашій свідомості

      Саме наше сприйняття впливає на те, як формуються наші думки та позиції стосовно явищ, які нас оточують.

      Якщо вірити Вікіпедії, наше світосприйняття напряму пов’язане з «настроєм, самопочуттям або напрямком думок». І тут ми підходимо до ключового моменту, який необхідно дуже чітко засвоїти: оскільки ми можемо контролювати своє сприйняття довколишнього світу, ми можемо також контролювати наші думки, настрій і наше ставлення до життя.

      Чому це так важливо? Багато хто скаже вам, що звик довірятися почуттям і емоції диктують нам ту чи іншу лінію поведінки. Одначе насправді це не зовсім так. Це не так, бо ті почуття, які ми відчуваємо і які спонукають нас чинити так чи інакше, існують не самі по собі, а визначаються нашими думками і настроєм. Отже, якщо ви думаєте, що в основі всього лежать саме почуття, знайте: це не так! Почуття створюються думками.

      Наведу приклад:

      Офіціант у ресторані переплутав ваше замовлення і приніс вам не ту страву.

      Ви розгнівані і ледве стримуєтеся, щоб не надавати офіціантові копняків.

      Коли вам кажуть: «Заспокойся, навіщо затівати бійку?», – ви аргументуєте свою позицію так: «Він винен, він мене розсердив, гнів керує моїми вчинками, тому я його відлупцюю!»

      По суті, ви віддаєте контроль над своєю поведінкою власним емоціям. Виходить, що будь-яка дрібниця може вивести вас із себе, і від цього страждаєте і ви, і люди навколо. «Що ж удієш, – думаєте ви. – Така в мене вдача. Я дуже емоційний!» Одначе те, що у вас є емоції, аніскільки не означає, що їм треба потурати.

      Дуже часто люди вважають аксіомою те, що їхні почуття та їхня поведінка визначаються виключно життєвими ситуаціями, у яких вони опиняються.

      Наведу ще один приклад. Припустімо, одна молода співробітниця постійно відчуває страх і стрес та думає, що це відбувається від того, що в неї забагато роботи. Але таке пояснення неправильне й неповне, у ньому не врахована важлива складова частина процесу. Якщо ми повернемося до схеми – між ситуацією, досвідом, подією (завалили роботою, висувають надто високі вимоги) і відчуттям патологічного страху

Скачать книгу