ТОП просматриваемых книг сайта:
Летючий корабель та інші слов’янські казки. Коллектив авторов
Читать онлайн.Название Летючий корабель та інші слов’янські казки
Год выпуска 2017
isbn 978-617-12-2424-7, 978-617-12-2259-5, 978-617-12-1688-4, 9786171224230
Автор произведения Коллектив авторов
Жанр Сказки
Серия Літай-килим: казки народів світу
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
– Знайшлася, – каже, – золота тютюнниця!
– То сідай мерщій до мене на спину! – мовив котик. – Попливемо назад.
Сіла мишка йому на спину, і поплив котик, попирхуючи, по хвилях.
Допливли вони майже до самого берега. Запитує котик у мишки:
– А чи не згубила тютюнницю?
– Ні, – каже мишка, – ось вона!
Підняла тютюнницю, щоб показати котикові, та не втримала: впала тютюнниця й шубовсть у море!
– Ах ти, роззява! – розсердився котик. – Що ж ти накоїла?
Виплив він на берег і схопив мишку зубами за спину:
– Я тебе задушу!
Побачив це Янко, відібрав у котика мишку. А як дізнався, що сталось, непомалу зажурився – такечки шкода йому було тої тютюнниці!
Коли ж це випливає з моря рибка:
– За чим так побиваєшся, чоловіче? Розкажи мені: може, до помочі тобі стану, адже колись ти визволив мене від смерті.
Подививсь Янко – і впізнав рибку.
– Ех! – тяжко зітхнув він. – Велика в мене втрата…
І розповів рибці про своє горе. Вислухала його рибка й каже весело:
– Та хіба ж це горе! У мене тут у морі повнісінько тютюнниць. Я викидатиму їх, а ти дивись, яка твоя. Свою візьми, а мої мені назад поверни.
Плюснула рибка хвостом і пірнула на дно моря.
Невдовзі почала вона викидати на берег тютюнниці – срібні, золоті, діамантові. У Янка аж в очах мигтить від тютюнниць. Став він до них уважно придивлятися й побачив свою. Зрадів Янко, кинув у море зайві тютюнниці й крикнув рибці:
– Спасибі тобі, рибко! Зарятувала ти мене в біді.
Узяв він свою золоту тютюнницю та й пішов по світі разом з котиком і мишкою шукати кращих людей.
Гуси-лебеді
Російська казка
Жили собі чоловік і жінка, й були в них дочка та синочок маленький.
Каже якось мати:
– Доню-доню! Ми підемо на роботу, принесемо тобі булочку, сукенку пошиємо, купимо хустинку; будь розумниця, бережи братика, не йди з двору.
Батьки пішли, а дочка забула, що їй наказували; посадила братика на травичці під віконцем, а сама побігла на вулицю, загулялась, забарилася. Налетіли гуси-лебеді, підхопили хлопчика, понесли на крилечках.
Прийшла дівчинка, зирк – а братика нема! Охнула, кинулась сюди-туди – нема!
Гукала, вмивалася слізьми, голосила, що зле їй буде від батька-матері, – від братика анітелень!
Вибігла тоді дівчинка в чисте поле; майнули вдалині гуси-лебеді й пропали за темним лісом. Гуси-лебеді давно лиху славу мали: багато шкодили й маленьких діток викрадали; дівчинка вгадала, що вони забрали її братика, кинулась їх наздоганяти. Бігла вона, бігла, аж бачить – стоїть пічка.
– Пічко, пічко, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
– З’їж мій житній пиріжок – скажу.
– У мого батечка й пшеничні не їдяться!
Пічка нічого не сказала.
Побігла дівчинка далі, бачить – росте яблуня.
– Яблуне, яблуне, скажи, куди гуси-лебеді полетіли?
– З’їж