LITMIR.BIZ

Скачать книгу

найрозумнішою людиною Америки». Камера робить панорамний кадр, і на екрані з’являється кремезний чоловік років п’ятдесяти. «Рівень IQ середньостатистичної людини дорівнює ста, – веде далі голос за кадром. – В Айнштайна – 150. У Криса – 195. Зараз його мозок розважає над теорією Всесвіту. Чи до снаги його мозку перемогти юрбу й заробити мільйон доларів? Дізнайтеся просто зараз на вікторині „Один проти сотні“».

      Під бурхливі оплески на сцену виходить Ланґан.

      «Ви не вважаєте, що слід мати високий рівень інтелекту для того, щоб гідно виступити на шоу „Один проти сотні“?» – запитує ведучий шоу Боб Саґет. Він трохи зачудовано дивиться на Ланґана, наче той якась лабораторна миша.

      «Відверто кажучи, я вважаю, що це якраз може завадити, – відповідає Ланґан. Голос у нього глибокий, упевнений. – Маючи високий рівень IQ, ви зосереджуєтеся на роздумах, уникаєте дрібниць. Але тепер, коли я бачу цих усіх людей, – він кидає оком на натовп, і подив у його очах видає, наскільки дурним йому здається все, що відбувається, – певен, що впораюся».

      Останнє десятиліття Крис Ланґан зажив химерної слави. Він став обличчям геніальності Америки, зірковим унікумом. Його запрошують до участі в новинах та про нього пишуть у часописах. Про нього навіть зняли документальний фільм, режисером якого виступив Еррол Моррис, і все через те, що мозок його не піддається опису.

      Якось телевізійне шоу «20/20» найняло фахівця з нейропсихології, який провів Ланґану IQ-тест, і його коефіцієнт буквально вийшов за межі, себто був занадто високим, щоб його можливо було виміряти. Наступного разу йому провели спеціальний IQ-тест, розроблений для людей занадто розумних. Він відповів правильно на всі питання, крім одного[5]. Він почав розмовляти, коли йому було шість місяців. У три роки він щонеділі слухав по радіо комікси і слідкував за текстом, аж поки самотужки не навчився читати. У п’ять років почав запитувати свого дідуся про існування Бога і пам’ятає власне розчарування через почуті відповіді.

      У школі Ланґан міг прийти на тест із іноземної мови, не вивчивши при цьому нічого, та, якщо до приходу викладача було дві чи три хвилини, він міг проглянути підручник і виконати тест.

      У ранньому підлітковому віці, працюючи сільськогосподарським робітником, він почав читати багато літератури про теоретичну фізику. У шістнадцять років він прочитав Бертрана Рассела й славнозвісну працю Альфреда Норта Вайтгеда під назвою «Початки математики». Він також отримав прекрасні результати на Академічному оцінювальному тесті, попри навіть те, що заснув на одному з етапів проходження тесту.

      «Математикою він займався годину, – Марк, брат Криса, розповідає про звичний день улітку в середній школі. – Потім годину вчив французьку. Після того вивчав російську. Далі читав філософію. Він ставився до цього сумлінно, робив усе систематично, щодня».

      Ще один брат Джефф каже: «Знаєте, коли Кристоферу було чотирнадцять чи п’ятнадцять, він жартома малював різні речі, і схоже було на фотографію. Коли йому виповнилося п’ятнадцять, він міг зіграти на гітарі,

Скачать книгу