Скачать книгу

ж навпаки – плавали, то це віщувало одужання хворого.

      Природним аналогом води є слина, якій так само приписується лікувальні властивості. З огляду на це, плювання є однією з найпоширеніших магічних, охоронних та лікувальних дій.

      Одним із невід’ємних компонентів у лікувальній магії було особливе, заговірне слово. Особливість замовляння полягала в тому, що його символічно проковтували, випивали, пропускали в себе тощо. Справа в тому, що найчастіше замовляння нашіптувались на воду або їжу, яку людина мала вжити всередину. Таким чином, їжа ставала ніби транспортним засобом для доставляння слів до місця призначення (до адресата). Слово «оживлялося» і було концентратом того змісту, який в нього вкладали.

      За структурою лікувальні замовляння до згаданих вище хвороб належать об’ємні тексти з розвиненою оповіддю і яскраво вираженим сюжетом. У цих текстах існує зачин, в основній частині «відшукується» хвороба, перераховуються всі можливі причини її виникнення, а наприкінці подано опис вигнання хвороби.

      На початку лікування й самого шептання замовляння обов’язково треба було виголосити особливу вступну частину на зразок: «першим разом, Божим указом»; «Першим разом, ліпшим часом»; «Господу Богу помолюся, пречистой Божій Матері поклонюся». Подібні початки були поширені в багатьох регіонах України.[33] Зокрема, Іван Франко писав, що вступ «За першим разом, за добрим часом! В добрий час буду говорити, в лихий мовчати» – є типовим зачином для всіх гуцульських замовлянь.[34] Те саме є характерним і для Поліського регіону.

      Наявність цих початкових формул, очевидно, пов’язана із загальноукраїнськими віруваннями про те, що бувають лихі, недобрі, «порожні» години, в які не варто нічого починати, бо робота, виконана в такий час, приречена на провал. Недаремно в Україні побутує приказка: «У добру пору сказати, у погану помовчати». Замовляти ж «у ліпший час, ліпшу мінутку, ліпшу годинку» означало «запрограмувати» собі сприятливий час для початку лікування.

      Що ж до основної частини цієї групи замовлянь, то вона, як правило, починається з виявлення хвороби: відшукуються причини її появи, які можуть бути найрізноманітнішими. Хворобу може спричинити будь-хто і будь-що: тварини, природа, люди.

      Після перерахування можливих причин виконавець обрядодій шукає хворобу, тобто те місце, де вона може бути. При цьому перераховуються всі частини тіла, внутрішні органи людини. Перерахування всіх можливих частин людського тіла зумовлене тим, що шептусі було невідомо, з чого саме взялася хвороба, де її осередок, тому вона намагалася згадати всі можливі причини і місця. Та все ж, «перерахувавши довгу низку причин (і навіть не назвавши дійсної), можна забезпечити концентрацію безмежної кількості причин під фокусом магічної дії. Так само, усвідомлюючи неможливість охопити всі частини й органи людського тіла, де може зосередитись хвороба, застосовується принцип кумуляції – подається довгий ряд анатомічних назв».[35]

      Наступним

Скачать книгу


<p>33</p>

Колесніченко Г. І. Примовки, записані на Вінниччині. – Арк. 4; Гоголь-Царенко В. Щоденник-реєстр народних скарбів. – Арк. 4; Рек В. О. Записи народної поетичної творчості… – Арк. 156; Лавренюк Л. Т. Приказки, прислів’я, колядки, веснянки, заклинання, замовляння… – Арк. 84.

<p>34</p>

Франко І. Гуцульські примівки // Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 5. – С. 42.

<p>35</p>

Гримич М. Народний світогляд… – С. 334.