ТОП просматриваемых книг сайта:
Дев’ять кроків назустріч вітру. Михайло Івасько
Читать онлайн.Название Дев’ять кроків назустріч вітру
Год выпуска 2016
isbn 978-617-12-0983-1,978-617-12-0980-0,978-617-12-0845-2
Автор произведения Михайло Івасько
Жанр Современная зарубежная литература
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Саме тут Ліза забувала про всі свої комплекси. Навіть зараз вона стрибала по кімнаті, виконуючи різні танцювальні па, хоч вони в неї виходили доволі смішні та незграбні. Проте тут, у цій кімнаті, Лізі було начхати на свою незграбність і зайву вагу. Їй було начхати на все – чи не свободою ми називаємо таке відчуття?
– Слухай, Бенедикте, – мовила Анна. – У мене завтра день янгола… Я, Ліза і ще двоє наших друзів ідемо на пікнік. Не хочеш приєднатись? Я буду рада тебе бачити.
– О… е-е…ой! – хлопець так розхвилювався, що випустив із рук трубку.
Анна почула тільки гучний гуркіт, аж зіщулилась і відвела телефон від вуха.
– Бенедикте? Алло? Все добре?
– Так, я вже тут, – швидко мовив Бенедикт, піднімаючи телефон.
– То як?
– Добре… Я прийду… Звісно.
– Тоді давай завтра о шістнадцятій біля «Зміїного шляху», гаразд? Ти вже знаєш, де це.
– Гаразд, – відповів Бенедикт.
Телефонна розмова закінчилась. Двоє підлітків відклали телефони, а їхні обличчя світились дивними, задумливими посмішками.
– Ти його запросила? – вражено запитала Ліза, вона аж припинила танці і сіла в комп’ютерне крісло. Її здивований погляд зупинився на Анні. – Ти його знаєш лише… та що я говорю?… Ти його навіть не знаєш!
– Але хочу взнати, – засоромилась подруга. – Все, замовкни!
Наступного дня панувала прекрасна погода. Немов кораблі в спокійному океані, в небі плавали великі білі хмари. Інколи весь той небесний спокій розрізала біла лінія, сліди літака, який прагне кудись за обрій.
Рівно о шістнадцятий під тим красивим небом Бенедикт з причесаним, наскільки це можливо, чорним чубом, у футболці з емблемою Бетмена, чекав на компанію Анни біля моста, який кілька днів тому їх познайомив.
У руках він мав квітку, яку зірвав по дорозі сюди. Він не знав, як ця квітка називається, але для нього це було неважливим, бо, дивлячись на її сині пелюстки, він бачив у них посмішку Анни. У якийсь дивовижний спосіб він знав, що дівчині вона сподобається.
Крім квітки він приготував дівчині книжку, яку взяв з собою з дому. Це була збірка віршів Ліни Костенко «Річка Геракліта».[6] Ця книжка багато разів його надихала, і він надіявся, що Анна одна з тих людей, які теж зможуть оцінити шарм прекрасних рядків. Звісно, він підозрював, що вона не любить читати. Але ж вона сама сказала, що цього не люблять ті, хто цього не робить. Отож, він мав надію, що вона бодай спробує і їй сподобається.
Минуло якихось десять хвилин чекання, і Бенедикт помітив компанію друзів, які під великим букетом різнокольорових повітряних кульок переходили дорогу. Ліза і Анна були в літніх сукнях і весело йому махали вільними від пакетів руками, а біля них йшли також двоє незнайомих хлопців, років так по вісімнадцять кожному.
– Привіт, це тобі, – мовив до Анни Бенедикт, коли вони підійшли. – Бажаю хороших друзів і багато незабутніх моментів! Вітаю!
Він обійняв Анну, а та взяла подарунки. Спочатку дівчина понюхала квітку, а потім подивилась на книжку.
– Вау! –
«Річка Геракліта» – поетична збірка Ліни Костенко, яка вийшла 2011 року. Ліна Костенко – (нар. 1930 року) – українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).