ТОП просматриваемых книг сайта:
Нездоланний. Лі Чайлд
Читать онлайн.Название Нездоланний
Год выпуска 2015
isbn 978-617-12-0954-1, 9786171209534
Автор произведения Лі Чайлд
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Він нічого не це не відповів. Йому починали подобатися її черевики на шнурівці. Вони були не тільки практичними, а й досить гарними на вигляд. Її джинси виглядали зручними та вільними, і вони низько сиділи на стегнах. У неї була чорна футболка, не розтягнута, проте і не тісна. Її очі дивились на нього. Він сказав:
– Я поїду з вами. Якщо ви захочете. Це ваша справа, а не моя.
– Мені незручно вас про це просити.
– Ви і не просите, я сам пропоную.
– Я не зможу вам за це заплатити.
– У мене вже є все необхідне.
– Що саме?
– Декілька баксів у кишені та чотири стрілки на компасі.
– Бо мені потрібно знати причини.
– Чого?
– Того, що ви мені допомагаєте.
– Я вважаю, люди завжди повинні допомагати одне одному.
– Це може стати значно гіршим.
– Я певен, що ми обоє бачили і страшніші речі.
Вона на хвилину замовкла.
– Останній шанс, – сказала вона.
Він відповів:
– Я поїду з вами.
Коли вони з’їхали з траси, було вже темно. Путівець простягався вперед, у далечінь, видимий тільки у світлі фар та прихований за їхніми межами. Маленький форд помірно гудів, час від часу підстрибуючи на зруйнованому асфальті, а обабіч дороги височіли бліді пагони пшениці. Над головою висіли нещільні хмари та місяць, а ще запорошені зірки вдалині.
Було важко визначити, чи вони вже проїхали те місце, де залишили Мойнаханів. Кожна наступна миля нічим не відрізнялася від попередньої. Але темно-червоної вантажівки вже не було. Вони ніде її не помітили: ні на самій дорозі, ні вздовж чисельних поворотів праворуч та ліворуч, які вели через поля до Материного Спочинку. А містечко було за милю від них, тьмяне та примарне о цій порі ночі, і найвищим об’єктом на горизонті були елеватори. Вони поїхали старим шляхом, через найпросторішу частину міста, оминувши шість кількаповерхових будиночків та повернувши на площу, а тоді під’їхали до мотелю. У вікні адміністрації горіло світло.
Ченґ сказала:
– Гайда розважатися.
Вона припаркувала авто під вікном своєї кімнати та заглушила двигун. Вони якусь мить просто сиділи в раптовій тиші, а тоді вийшли надвір. Вони поклали руки на зброю в кишенях і продовжували стояти біля машини, під слабким нічним жовтим світлом електричних ламп на закріплених абажурах над кожними дверима, що всі працювали.
Жодного руху. Жодного звуку. Жодних Мойнаханів, жодного поліційного загону. Нічого. А тоді за сотню футів від них одноокий клерк вийшов зі свого офісу. Він поквапився до них так само, як минулого разу: жестикулюючи та махаючи руками, – а коли наблизився, то сфокусував свій недосконалий погляд на землі й перевів подих.
– Перепрошую, – сказав він. – Було припущено помилки. У результаті цього виникло непорозуміння. Номер двісті п’ятнадцятий у вашому розпорядженні до повернення іншого джентльмена.
Ченґ