Крізь безодню до світла - Алла Рогашко

Скачать книгу

на Парковий міст, що пролягає через Дніпро. Віра оторопіла від простору й краси, якої вона досі не бачила. Влад подивився на її захоплене лице й задоволено всміхнувся.

      – Ми приїдемо сюди ввечері, коли стемніє. От тоді ти побачиш, що таке Київ. Вечірній Київ – це щось!

      – Вибач мені мої нерви в маршрутці. Сама не знаю, що на мене найшло. – Віра винувато притиснулась чолом до його грудей.

      – Нічого, кицю. Усяке буває…

      День був чудовий. Вони пообідали в ресторані. Влад виявляв щедрість, смітив грішми, аж Вірі було незручно. Якби вона була його дружиною, не дозволила би цього нізащо. Але ж вона йому не дружина, тому… чому б не скористатись із ситуації?

      І вона з задоволенням користалася. Після обіду вони прокатались на теплоході, затим гуляли Києвом, денним і вечірнім. Без упину пили каву. Зрештою повернулися до Паркового мосту, до запаморочення цілувалися, притиснувшись до залізних поручнів. Віра настільки розпалилася, що гетьчисто забула про зустріч із його матір’ю.

      – Ти мав рацію, – видихнула вона, відірвавшись від його вуст, – вечірній Київ таки особливий…

      – Я рідко помиляюсь, кицюню, – задоволено зронив Влад і, ніби між іншим, додав: – Знаєш, я все-таки забронював номер у готелі. Подумав, що не варто нам тепер відволікатись на сімейні теревені. Якось іншим разом.

      – Ну що ти, котику… – Віра не знала, що й казати, аби не видати надмірних радощів із цього приводу. – А мама не образиться?

      – Скажу, що не вийшло приїхати до Києва, та й по всьому. У нас є важливіші справи, хіба ні? – Він промовисто підморгнув.

      Тієї ночі вони майже не спали. Хоча втома була добре відчутною, утім, емоції з обох били джерелом.

      Уже світало, коли знеможена Віра підвелася з гарячого любовного ложа й підійшла до вікна. Вечірній Київ ще мерехтів вогнями, поряд – коханий чоловік, котрий щойно так палко кохався з нею. Сказав, що любить. Уперше за час їхнього знайомства.

      Боже, за що їй це щастя?

* * *

      Після поїздки до Києва Віра відчула, що стосунки з Владом стали іншими. Теплішими, чи що. Хоча вони й так були теплими. Та все ж щось змінилось. Це місто ніби вдихнуло новий, свіжий струмінь у їхні стосунки. Віра навіть подумала, чи не познайомити його з Катрусею. Цікаво, який би з нього був батько? Чи порозумілися б вони? Їй здавалось, він ось-ось запропонує їй вийти за нього…

      То була перша субота осені. Вони вечеряли в кафе, як раптом до їхнього столика підійшла жінка років під сорок. Її надміру намащене тоналкою обличчя якось неприродно блищало в напівтемряві приміщення.

      – Салют! – зронила вона й ковзнула по Вірі зверхнім поглядом.

      Влад змінився на лиці, хоча хвилювання намагався приховати.

      – Привіт, – стримано відповів.

      – Твоя нова пасія?

      – Що тобі потрібно? – Здавалось, він спопеляв поглядом цю жінку, явно ображену на нього за щось.

      Жінка розсміялась.

      – Хіба не знаєш? – виклично кинула вона.

      Влад підвівся і благально поглянув на Віру:

      – Вибач, я зараз.

      Він

Скачать книгу