LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Джонсі. – Шлоссінґер, Пітецький. Шлоссінґери живуть за два квартали від мене, і… – Він несподівано замовкає, бо в нього виникло одне дуже важливе запитання, відповідь на яке потрібно дізнатися негайно. Він розвертається до Генрі. – Шлоссінґери – євреї чи республіканці?

      Тепер уже Генрі сміється з Джонсі, але без злоби.

      – Вважаю, теоретично вони можуть бути і тим, і тим водночас… Або ні тим, ні тим.

      Генрі говорить не «мабуть» або «я гадаю», а «вважаю», і це справляє враження на Піта. Це звучить страшенно розумно, і він подумки дає собі команду відтепер тільки так і говорити: «вважаю – вважаю – вважаю». Проте в душі знає, що забуде, бо він один із тих людей, які приречені все життя казати «мабуть».

      – Гаразд, у дупу релігію та політику, – каже Генрі, все ще сміючись. – Якщо в тебе є фотографія з Тіною Джин Шлоссінґер, яка показує, що в неї між ніг, я хочу її побачити.

      Бобер тим часом помітно розхвилювався: щоки полум’яніють, очі горять, і він навіть вставляє до рота нову зубочистку, не закінчивши стару й наполовину. Блискавки на його куртці (куртку цю років п’ять носив брат Бобра, коли фанатів від Фонзі[45]) дзвенять швидше.

      – Вона білявка? – питає Бобер. – Білявка-старшокласниця? З відпадною фігурою й отакенними буферами? – Він підносить руки до грудей, показуючи розмір. Коли Джонсі з посмішкою киває, Бобер повертається до Піта й випалює: – Шкільна королева цього року, дупа ти з ручкою! Її фотографія була в газеті, вона стояла на платформі під час осіннього параду поруч із Річі Ґренадо.

      – Так, але трахані «Тигри» програли, а Ґренадо зламали ніс, – сказав Генрі. – Перша команда нашої школи, якій випало грати з командою класу А з Південного Мейну, а ці вишкребки…

      – На фіг «Тигрів», – перериває Піт. Шкільний футбол йому, звичайно, цікавіший, ніж ненависний ікс, але не набагато. Хай там як, він уже зрозумів, про яку дівчину йдеться, згадав її знімок у газеті, на якому вона стояла на прикрашеній квітами вантажівці поруч із квотербеком «Тигрів», обоє в коронах із фольги, обоє всміхаються і махають натовпу глядачів. Волосся дівчини струмує навколо обличчя пишними хвилями, як у Ферри Фосетт[46], сукня в неї без бретельок, і видно верхні частини грудей.

      Уперше в житті Піт відчуває справжню хіть – це плотське почуття, червоне й важке, від якого твердне член, у роті пересихає, а голова перестає працювати. Піхва – то цікаво. А побачити місцеву піхву, піхву королеви школи… це ще цікавіше. Це, як ведуча-кінокритик у новинах Деррі іноді говорить про фільми, що їй особливо подобаються, «обов’язкове до перегляду».

      – Де? – задихаючись, питає він Джонсі. Він уже уявляє, як побачить цю дівчину, цю Тіну Джин Шлоссінґер: ось вона стоїть на розі, чекає на шкільний автобус, просто хіхікає з подружками і навіть не здогадується, що оцей хлопець, який проходить повз неї, бачив, що в неї під спідницею або джинсами, що він знає, якого кольору в неї волосся між ніг – чи таке ж, як на голові, чи ні. – Де вона?

      – Там. –

Скачать книгу