LITMIR.BIZ

Скачать книгу

походить від абсолютної впевненості.

      5

      – Той поганий хлопчик забирав усіх, кого я любив, – сказав Галлас.

      Бредлі кивнув. Було очевидно, що Галлас сам вірив у свою історію, і якби вона прозвучала в суді, то, замість перепустки до Голкової садиби він би міг отримати довічне ув’язнення. Звісно, йому би не вдалося переконати всіх присяжних, але більшість знайшли би привід зняти питання про смертну кару. Мабуть, зараз уже було запізно. Письмове прохання про відстрочення виконання вироку на підставі історії Галласа про поганого хлопчика мало б вигляд відчайдушної спроби вхопитися за соломинку. Треба було заслухати цю розповідь особисто, побачити вираз на його обличчі. Почути його голос.

      Тим часом засуджений позирав на Бредлі крізь каламутне оргскло та злегка всміхався.

      – Він був не просто поганий, а ще й жадібний. Він завжди намагався урвати два товари за ціною одного. Тобто одна людина помирала, а друга потім усе життя бовталася в грузькому болоті докорів сумління.

      – Ти, певно, переконав Карлу, – мовив Бредлі, – врешті-решт вона вийшла за тебе заміж.

      – Повністю переконати її не вдалося, до того ж вона так і не повірила в маленького хлопчика. Якби повірила, то прийшла б на судове засідання, а ми би й досі були одружені, – відповів Джордж, невідривно спостерігаючи за адвокатом крізь перегородку. – Якби вона повірила, то була би рада, що я його вбив.

      Тюремник, який сидів у кутку, Макґреґор, поглянув на наручний годинник, вийняв навушники й підвівся.

      – Не хочу заважати вашому спілкуванню, адвокате, але вже о пів на дванадцяту, і невдовзі вашому клієнту треба буде повернутися до камери на полуденну перекличку.

      – Не розумію, чому його не можна порахувати прямо тут. Зрештою, ви ж його бачите, – м’яко зауважив Бредлі. Він не любив злити тюремників, і, хоча Макґреґор був одним із кращих, Бредлі підозрював, що розізлити його зовсім не важко. Саме таких людей наймають наглядати за неприторенними злочинцями.

      – Правила є правила, – відказав Макґреґор і підняв руку, ніби хотів запобігти невисловленому протесту Бредлі. – Я знаю, що незадовго до призначеного дня всі обмеження в часі знімаються, тому можете почекати, поки я приведу його з переклички. Хоча він пропустить ланч, і ви, напевне, теж.

      Вони дивилися, як Макґреґор повернувся до свого стільця та знову заткнув вуха навушниками. Коли Галлас обернувся до перетинки з органічного скла, то його обличчям пробігла усмішка.

      – Чорт забирай, ви й самі можете здогадатися, що було далі.

      І хоча Бредлі дійсно міг, він усе одно склав руки поверх чистих сторінок блокнота:

      – Краще ти сам усе розкажеш, чи не так?

      6

      Я відмовився від ролі Гарольда Гілла й покинув драмгурток. Грати мені більше не хотілося. Останній рік навчання в Пітті я присвятив бізнес-адмініструванню, особливо бухгалтерії, і Карлі Вінстон. Я здобув диплом, і того ж року ми побралися. Мій батько був дружком. За три роки він помер.

      Одна

Скачать книгу