ТОП просматриваемых книг сайта:
Cьоме пророцтво Семіраміди. Марина Варич
Читать онлайн.Название Cьоме пророцтво Семіраміди
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Марина Варич
Жанр Приключения: прочее
Издательство Мультимедийное издательство Стрельбицкого
– Боюсь це неможливо, містере Алоне, вона ммм… нетвереза.
– Ще цього не вистачало! Де ви знаходитесь? Я зараз же під’їду.
– Вулиця Ван Гога, 576, 3-ій під’їзд. Ваша тінь могла б переночувати у нас, а завтра… – невпевнено прозвучало на іншому кінці дроту.
– Дурниці. Мені тут поруч і я не спав, коли задзвонив телефон. Як вас звати?
За мить Алон уже мчав по проспекту Зухвальства і намагався себе заспокоїти: «Щоб Нола лишилася в дільниці до завтра, додумались, вона їм все потрощить. Як їм взагалі вдалося затримати?… Спокійно. Не треба панікувати. Я нагадую людину, яка безперервно мчиться за тінню. Чомусь вважають, що життя без тіней непристойність. Тінь так само модно мати як мобільний телефон. Але ж без них набагато простіше. Ох, не треба хвилюватися.»
– Я думаю, Алоне, настав час нам розбігатися. Я звісно не кину тебе цієї ж миті, але… звернись до офісу тіней. Нехай там тобі підшукають тінь якогось раба чи бранця. Як тільки все буде залагоджено і ти отримаєш пакунок, ми розпрощаємось, – казала тінь Нола своєму господарю після того, як він визволив її з поліцейської дільниці.
– Але ти мене влаштовуєш, – запротестував Алон, – спробуй підшукай тінь такого ж зросту, розмірів і фігури, як моя.
– Не плети нісенітниць. Через базу даних тобі знайдуть будь-яку тінь на твій смак. Я знаю багато тіней дівчат з хлопчачими фігурам, якраз такими, які тобі до вподоби. До того ж вони не такі фривольні, як я.
– Навіщо мені шукати когось? Мені потрібна ти. Я до тебе звик, – образився Алон.
– Розумієш, друже, я планую провести решту свого життя в келії, подалі від усього світського. Сумніваюсь, що ти на таке погодишся.
– Ти що? Ти хочеш стати нетлінною? У тіней, що теж є монастирі, келії, тіні бувають відлюдниками?
– Тіні такі ж істоти як і ви, люди.
– Ви всі нерозважливі. Моя перша тінь через свою нерозсудливість потонула у Середземному морі. А ти ще недавно була п’яна як чіп, а сьогодні збираєшся у келію… Отямся!
– Проблема в тому, що ти завжди вважав мене другорядною. Ти забув, що до нашої з тобою зустрічі у мене було своє життя.
Тінь вискочила через двері і Алону довелося нашвидкуруч вдягатися і мчати за нею по проспекту. Таких ситуацій він терпіти не міг, бо завжди стежив за своєю зовнішністю, але Нола не лишала йому часу, аби причепуритися.
Коли сонце сходило, Алон мусив повторювати усі рухи своєї божевільної тіні. Коли наставав вечір – діставалось Нолі.
Алон промчав проспектом, ледве не збивши якусь гладку пані, що несла кошик з помаранчами, перетнув кілька дворів, наполохавши закоханих, що цілувалися попід стіною, домчав до стоянки колісниць, захекавшись плюснувся на сидіння своєї автівки і, лаючись, поїхав за тінню, яка мчала мов навіжена на тіні-Мерсі порожньою дорогою. Нола їхала необережно, петляла і вистрибувала на тротуарні доріжки, призначені для пішоходів, змушувала Алона повторювати такі ж безглузді рухи.
– От кепське створіння! – лаявся Алон. – Ну зажди ж, надійде вечір…
І