LITMIR.BIZ

Скачать книгу

rel="nofollow" href="#n_6" type="note">[6], поначищуваних на візит до лікаря. Пацієнти ззовні, сусіди, яких Салазар лікував безкоштовно.

      Наглядач вийшов зі мною надвір. Я подякував йому за час, який він мені приділив, і додав, що ціную допомогу лікаря. Я спитав, скільки років Салазар працює в цій в’язниці.

      – Омбре[7]! То ви не знаєте, хто він?

      – Ні. Ми говорили про Сіммонса.

      Наглядач розвернувся до мене на сходах:

      – Цей лікар – убивця. Як хірург, він може запакувати тіло жертви в напрочуд маленьку скриню. Він ніколи звідси не вийде. Він божевільний.

      – Божевільний? Але ж до нього ходять пацієнти.

      Наглядач стенув плечима й простягнув до мене долоні:

      – З бідними він не божевільний.

* * *

      Я поїхав додому й написав статтю про Дайкса Сіммонса.

      Одне зачепилося за інше. Я висвітлював злочини в інших містах Мексики і того лікаря більше не бачив.

      Тим часом дружина Сіммонса оголосила, що вагітна. З плином тижнів вона почала потроху більшати. Десь у третьому триместрі в суботу відбувся шлюбний візит, і того ж дня прийшли медсестри з монастиря, щоб доглядати хворих в’язнів. Дружина Сіммонса пішла додому вже надвечір.

      Коли тієї суботи медсестри зайшли до в’язниці, їх було дванадцятеро. А вийшло того вечора тринадцятеро. Однією з них був Дайкс Сіммонс, який надягнув чернече вбрання й туфлі, що дружина пронесла під сукнею для вагітних.

      Сіммонс утік назад, до Техасу. За кілька місяців його знайшли мертвим в автомобілі після бійки у Форт-Ворті.

      Лікар Салазар відбув у в’язниці двадцять років. Коли його звільнили, він подався в найбідніший район Монтеррея й лікував старих і бідних. І звали його не Салазар. Облишмо його в спокої.

* * *

      Багато років по тому я намагався написати роман. Моєму детективу треба було поговорити з людиною, наділеною особливим баченням злочинного розуму. Я загубився в тунелях роботи і плентався за своїм детективом, коли він зайшов до Балтиморської лікарні для психічно хворих злочинців, щоб проконсультуватися з в’язнем. Як ви гадаєте, хто чекав на нього в камері? То був не лікар Салазар. Але саме через лікаря Салазара я зумів розпізнати його колегу зі схожою практикою, Ганнібала Лектера.

      Томас Гарріс

      Сеґ-Гарбор, штат Нью-Йорк

      Травень 2013 року

      Мовчання ягнят

      Пам’яті мого батька

      Якби я, подібно до людей, боровся зі звірами в Ефесі, яку я мав би з того користь, якщо мертві не воскресають?

Перше послання св. апостола Павла до Коринтян, 15:32

      Чи мушу я дивитися в кільце на голову смерті, що проступає на моїм обличчі?

Джон Донн «Посвяти»[8]

      Розділ 1

      Відділ поведінкової психології ФБР, який займається серійними вбивствами, розташований на нижньому поверсі Академії в Куантіко[9], у напівпідвальному приміщенні. Кларіс Старлінг прибула туди, розгарячившись після швидкої прогулянки від Алеї Гоґана[10], де стрільбище. У волоссі заплуталися травинки,

Скачать книгу