Народження Сталевого Щура - Гаррі Гаррісон Сталевий Щур

Скачать книгу

зрілості. Безневинні радощі дитинства позаду, а дорослі задоволення ще попереду. Кров приливає до голови і до інших частин тіла, бентежать думки про протилежну стать – це справді нестерпно. Від бідолашних підлітків вимагають, щоб вони поводилися, як дорослі, проте без дорослих привілеїв. Щодо мене, то я уник усіх неприємностей перехідного віку – просто перестрибнув через них. Коли мої однолітки вешталися школою або теревенили із собі подібними, я мужнів. Я набагато розумніший за багатьох дорослих, тому, вочевидь, маю право так називатися. Єдине, що мені залишалося, – це надати своєму тілу вигляду, відповідного до стану душі.

      Передусім я намалював собі гусячі лапки довкола очей і зморшки на лобі. Безбарвний крем додав зморшок на щоках – мій вік одразу ж став більшим на багато років. Борідка під підборіддям гарно пасувала до зморшок, довершували образ огидні тонкі вусики-пір’їнки. Коли ж я надягнув недоладний піджак офісного клерка, можу закластися, рідна мати не впізнала б мене, зустрівши на вулиці. Насправді рік тому вона таки не впізнала мене; для певності я запитав її, котра година, і навіть тоді жодної підозри не промайнуло в її телячих очах.

      Прихопивши парасольку, хоч дощу, судячи з усього, не передбачалося, я покинув свою штаб-квартиру та попрямував до найближчого магазину.

      Мушу зазначити, того дня моя підсвідомість функціонувала чудово, бо я швидко знайшов потрібне рішення. Навіть після трьох пляшок пива мене мучила спрага (день без краплини води в тому клятому свинарникові таки дався взнаки). Для того щоб погамувати її, я завітав під платинову арку Максвайну. Підійшов до робота-бармена в кутку. Пластикова довбешка з намальованою усмішкою повернулася до мене, солодкий сексуальний голос поцікавився:

      – Чим можу прислужитися, сер або мадам?

      Проглядаючи список напоїв на стіні, подумав, що могли б уже розщедритися на програму для розрізнення статей.

      – Дайте подвійну вишневу шипучку, льоду побільше.

      – Уже даю. Це буде три бакси, сер чи мадам.

      Я опустив монету в щілину для готівки, люк, через який подавали напої, відкрився, і з’явилася моя порція. Поки я її діставав, мусив прослухати рекламну промову: «Максвайн радий обслуговувати вас сьогодні. З напоєм, який ви обрали, смакуватимуть свинобразячі бургери та цукрові батати з апетитним соусом…»

      Раптом голос робота розтанув: саме на цю мить підсвідомість видала рішення моєї маленької проблеми. Геніально просте рішення…

      – Гей, чувак, замовляй або вшивайся, ти, що, надумав тут увесь день стояти? – проревів хтось над моїм вухом.

      Я буркнув вибачення, поплентався до найближчого столика й упав за нього. Я знав, як треба вчинити.

      Задача здавалася складною внаслідок неправильно поставленого завдання. Замість того щоб самому шукати Слона, я маю зробити так, щоб шукав мене він.

      Я потягував напій, моє серце вистрибувало з грудей, невидющими очима я тупився перед собою, а замальовки майбутнього плану роїлися в голові. Шансів знайти Слона не

Скачать книгу