LITMIR.BIZ

Скачать книгу

йому було вісім, і Бадді постійно тягав її по всьому місту, наче ляльку. А коли вона достатньо підросла, щоб ходити, то всюди тупцяла за ним, як маленька качечка, тягаючи за собою дерев’яного півника.

      Той Бадді був хлопцем на мільйон доларів – з його темними очима й білими зубами… Він міг причарувати миттєво. Я не знаю жодної дівчини у Вісл-Стоп, яка не була б закохана в нього в той чи інший момент свого життя.

      Кажуть, ми ніколи не забудемо, як святкували шістнадцятий день народження. І це правда. Я досі пам’ятаю той біло-рожевий торт із прикрасою у вигляді каруселі зверху, той блідий лимонно-зелений пунш у маминому кришталевому келиху. І паперові ліхтарики, якими був обвішаний цілий двір. Але що закарбувалося в моїй пам’яті найкраще, то це як Бадді Тредґуд краде в мене цілунок за виноградною альтанкою. О, так, він поцілував мене! Але я була лише однією з багатьох…

      Іджі невтомно передавала любовні послання від Бадді й до Бадді, день і ніч. Ми навіть прозвали її Купідоном. Іджі була білявка – з коротким світлим волоссям, блакитними очима й веснянками. Вдалася у маму. Дівоче ім’я мами було Еліс Лі Клауд. Вона завжди жартувала: «Я була хмаринкою[2] до того, як одружилася». То була дуже приємна людина. Майже кожен у сім’ї мав блакитні очі, окрім Бадді й бідолашної Ессі Рю, в якої одне око було карим, а друге блакитним. Мама запевняла її, що саме через це вона має такий хист до музики. Звикла бачити добре в усьому. Одного разу Іджі та Бадді поцупили у старигана Соквелла чотири кавуни та сховали їх у них на ожиновій грядці. А тоді, люба, наступного ранку, перш ніж вони встигли прибрати звідти ті кавуни, їх знайшла мама – і була переконана, що вони виросли за ніч. Як казав Клео, відтоді не минало й року, коли б мама не засмучувалась, що вони не виросли знову. Ніхто не наважився сказати їй, що кавуни були краденими.

      Мама була баптистка, а тато – методист. Він казав, що занурення у воду викликають у нього відразу.[3] Тож щонеділі тато вирушав ліворуч до Першої методистської церкви, а решта нас чимчикувала праворуч до баптистської. Якийсь час Бадді ходив разом із татом, але згодом припинив. Сказав, що дівчата-баптистки вродливіші.

      Усі завжди зупинялися в будинку Тредґудів. Одного літа мама запросила пожити в нас великого товстого баптистського проповідника, який приїхав у місто на виїзну зустріч. А коли він десь відлучився, до його кімнати зайшли близнючки й стали бавитися з парою його штанів. Петсі Рут залізла в одну штанину, а Мілдред у другу. Вони чудово розважалися, допоки не почули, як він підіймається сходами… І так перелякалися, що Мілдред рвонула в один бік, а Петсі Рут – в інший. І роздерли ті штани навпіл. Мама казала, що татко лише тому не всипав їм, що проповідник був баптистом. Утім, особливого релігійного розколу в нас не було, адже після церкви ми всі збиралися вдома на недільний обід. Татко Тредґуд не був багатієм, але в ті часи здавався нам таким.

      Він тримав єдину крамницю в місті, в якій можна було знайти що завгодно. Там можна було придбати хоч пральну дошку «Нейшенел», і шнурки, і корсет, і маринований огірок просто

Скачать книгу