LITMIR.BIZ

      Шановні читачі, настав час зайнятись відкладеним. Розслабте свої підтяжки, зніміть окуляри та зробіть ковток чаю! З безпечної відстані ми наближаємося до таємничих грудочок.

      Багато людей думають, що кал здебільшого складається з того, що вони їдять. Але це не так.

      Кал на три чверті складається з води. Ми втрачаємо близько 100 мілілітрів рідини щодня. Під час травлення кишечник поглинає близько 8,9 літра. Те, що ми бачимо в унітазі, – абсолютний максимум ефективності: вищезазначена рідина міститься тут. Завдяки оптимальному вмісту води кал стає досить м’яким, щоб організм міг позбутися решток обміну речовин.

      Третина твердих складових – бактерії. Вони відслужили своє в кишковій флорі й подали у відставку.

      Ще третина – це неперетравлювані рослинні волокна. Чим більше фруктів та овочів ви споживаєте, тим більшим вийде залишок. Так ви можете навіть розпрощатися з 500 грамами калу замість середніх 100–200.

      Остання третина – мішанина. Вона складається з речовин, яких тіло хоче позбутись, наприклад решток лікарських засобів, барвників або холестерину.

      Природний колір калу людини варіює від коричневого до жовтувато-коричневого. Навіть якщо ми не їмо нічого, що мало б такі тони. Те саме відбувається і з нашою сечею: вона завжди жовта. Це пов’язане з дуже важливим продуктом, який ми виробляємо кожен день, – нашою кров’ю. 2,4 мільйона нових кров’яних клітин утворюються за секунду. Водночас приблизно така ж кількість кров’яних клітин помирає. Червоний барвник перетворюється спочатку на зелений, а потім на жовтий – ми можемо спостерігати це на прикладі синця. Із сечею також виходить невелика кількість цього барвника.

      Більша частина клітин проходить через печінку та опиняється в кишечнику. Тут бактерії можуть створити ще один колір – коричневий. Тому дуже доречним для нас буде вміння розрізняти колір калу:

      Від світло-коричневого до жовтого.

      Цей відтінок може свідчити про нешкідливу клінічну картину синдрому Жильбера. Фермент кров’яних клітин працює з ефективністю лише в 30 %. Тому до кишечника потрапляє менша кількість барвників. Синдром Жильбера – досить поширене явище, адже його виявлено приблизно у 8 % населення. І це не так уже й погано, тому що, згідно з останніми дослідженнями, дефіцит цього ферменту захищає від атеросклерозу в літньому віці. Єдиний побічний ефект полягає в тому, що людина не переносить парацетамол і не може його приймати.

      Ще

Скачать книгу