Скачать книгу

і блідий в тріумфі сонця схід горить…

      Тремтить від холоду напіврозкрита розкіш білих рож…

      Чи то стомився день, чи я згасаю?..

      (Чи, може, за синім берегом нові горять острови?)

      Стихає гамір улиці і кам’яні верхи зникають…

      Допливаю!

      Холодними долонями огняний квіт зриваю…

      Ломаним акордом

      Барвистим водограєм приснуло місто.

      Плакатами улиця розмалювалася.

      Сміється ринок бозами…

      Віддихає розпилена втома на задумливім чолі…

      Вдзвонилися в думу трамваї…

      Небо сталлю грозить…

      Хмаролом каштанів і блискавиці лип

      Палати з карт побурили мені!

      Світляними акордами місто дзвенить…

      Вогкі очи кінські копита доганяють…

      Борис Тенета

      Справжнє прізвище Борис Гурій. Народився 8.04.1903 р. в селищі Покровське на Катеринославщині у родині вчителя. Після смерті батька 1914 р. перебрався до Катеринослава, навчався в тамтешньому ІНО, у 1927-му перевівся до Київського ІНО на третій курс історичного факультету. Перші вірші надрукував у 1924 р. в журналах «Червоний Шлях», «Зоря», «Нова громада», «Життя й Революція» та ін. Видав книжки прози «Листи з Криму» (1927), «Гармонія і свинушник» (1928), «Десята секунда» (1929), «Будні», «Ненависть», «П’яниці» (1930), «В бою» (1931). Належав до угруповань «Ланка» і МАРС.

      За спогадами дружини Євгена Плужника, Б. Тенета в передчутті арешту снував доволі наївні плани: «Небезпека наближається, скоро і по нас прийдуть, а жити так хочеться, що, здається, я зроблю так: піду до річки, залишу свій одяг на березі, покладу в кишеню всі документи на ім’я Бориса Тенети, а сам на голову нав’яжу який-небудь одяг такий, щоб можна лише було прикрити грішне тіло, перепливу річку… і нема мене… піду, куди очи глядять без документів, без нічого. А хтось знайде мій одяг на березі з документами, передасть у відділ розшуку міліції, міліція – в НКВС. Ну, що ж, скажуть, утопився сам раніше, ніж ми його утопили».

      Письменник навіть написав з відчаю листи Сталіну й Горькому, благаючи звернути увагу на ситуацію в Україні, де ув’язнюють невинних людей.

      Б. Тенету арештували 20.01.1935 р. на Кавказі, куди він поїхав до родини. В сухумській в’язниці він зробив спробу покінчити життя самогубством. Його врятували і відправили до Києва, встановивши суворий нагляд, щоб не повісився і не порізав вени. Але 6.02.1935 р. письменник уночі під ковдрою подер рушника і кальсони, прив’язав один кінець за бильце ліжка і затягнув собі на шиї петлю, дотримавши обіцянки: «Мене бандити не розстріляють, я не дамся…»

      Ти сидиш в задимленій кімнаті

      Ти сидиш в задимленій кімнаті

      І так лячно думати мені —

      За копійку кожен може взяти

      У завулках безпритульних днів…

      На столі брудне розлите пиво,

      Я дивлюсь на тебе із кутка —

      Не сховає павутиння сиве

      Молода, оголена рука…

      Там за містом, у степах розлогих,

      Золоті чекають вечори —

      Ти прийшла з великої дороги,

      Де копальні, вугіль, димарі.

      Знаю я, за темним коритаром

      Знов тебе в нічний

Скачать книгу