Скачать книгу

каштани, каштани,

      Софії і Лаври хрести.

      Кияни, кияни, кияни,

      Ви – сестри мої і брати.

      Я з вами в дощі, снігопади

      У черзі за щастям стою…

      Це пісня на слова Ю. Рибчинського з пісенника «Білий світ на калині» (видання 1995 року).

      А здається, що відлуння пісні цієї могло лунати в Києві і в часи Ярослава Мудрого у 978—1054 роках, а отже, і за дитинства та юності Анни, якій судитиметься стати королевою Франції.

      «Спасибі» скажу своїй долі,

      Що в чорній пустелі ночей

      Я сотні разів божеволів,

      Від ваших, киянки, очей…[3]

      Не лише більше ніж 1000 років тому – якщо брати епоху Ярослава Мудрого, – линули подібні пісні, вони були і раніше, тож і раніше їх співали і за часів легендарного Кия, за Аскольда, Олега, Ігоря, Ольги, за Святослава, Володимира, за Ярослава і звідтоді й понині пісня про рідну землю буде, покіль буде Київ.

      А Київ вічно буде.

      Тому рідна пісня була улюбленою і для Анни Ярославни, бадьорила і піднімала їй настрій у далекій Франції. І там Анна Ярославна (просто Анничка з Києва), на свій лад наспівувала б, як клялась:

      І де б не була за кордоном,

      Я знаю, що завжди вернусь

      Додому, додому, додому —

      В святу мою Київську Русь.

      І я теж, бувало, де б не був, у яких чужоземеллях, а як задумаюсь, згадуючи батьківщину свою, тихо наспівую, наче клятву рідному краю даю:

      Я знаю, що завжди вернусь

      Додому, додому, додому —

      В святу мою Київську Русь…

      А дім наш, а отча хата кожного з нас в Україні нинішній – і завтрашній теж – це вона – Київська Русь.

      Або ще – Давня Русь (найдавніша, першопочаткова), себто науково-історична назва держави східних слов’ян, що існувала з кінця IX до початку 40-х років XIII ст. У давньоруських джерелах Київська Русь іноді називалася просто Руссю або Руською землею…

      Тож і Анну, яка прибула до Франції з Київської Русі чи просто з Руської землі, величали часом Анна Київська, а часом Анна Руська (зовсім не тому, що буцімто вона прибула, як дехто у Франції плутав, та й нині все ще плутає… з Росії, якої, звісно, тоді і в зародку ще не було).

      У 1982 році Україна святкувала 1500-ліття Києва, своєї столиці і свого найголовнішого міста. Хоча, за археологічними розкопками, поселення на території Київщини існували 15 000—25 000 років тому, з часів неоліту та бронзового віку, але міське населення з’явилося пізніше, десь у VI ст., коли окремі міські поселення злилися в єдине.

      За легендою Київ заснований трьома братами – Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю.

      За «Повістю временних літ» Нестора-літописця, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший став княжити.

      І були три брати. Одному ім’я Кий,

      А другому – Щек,

      А третьому – Хорив,

      І сестра їхня – Либідь.

      І сидів Кий на горі, де нині узвіз Борчів,

      А Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця,

      А

Скачать книгу


<p>3</p>

Чи не в цім був переконаний і король Франції Генріх I, коли послав до Києва своє високоповажне посольство із завданням будь-що висватати йому київську княжну, одну з найкращих у світі жінок.