ТОП просматриваемых книг сайта:
Подорож ловеласа. Ге Орій
Читать онлайн.Название Подорож ловеласа
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Ге Орій
Жанр Приключения: прочее
Издательство "Мультимедийное издательство Стрельбицкого"
Ледве вдалося віднадити її від відвідин мене на роботі. Вона завжди з’являлася близько опівночі. Щоб дістатися до холодильно-компресорного цеху, де я працював, їй потрібно перелізти більш ніж двометрову огорожу, що оточувала плодоовочеву базу. І що цікаво, за нею завжди тягся хвіст з кількох недоростків. Вони слугували капризі у всіх її забаганках. Це ж треба?! Допомагати подружці перелазити через огорожу для побачення з суперником і терпляче чекати повернення.
Юній, швидковизрілій екстремальці подобався секс, при тому у найнесподіваніших місцях. На роботі, вона тягла мене до цеху де її стогони та зойки ледве притишував неслабий шум компресорів. Видумщиця навіть примудрилася звабити мене у роздягальні бази де я тренувався з веслування. Ми тоді заледве встигли, хоча я не впевнений, що вона отримала б менше кайфу навіть при наявності несподіваних глядачів.
Незрозуміло, чим я припав Альоні до душі, проте дійшло до того, що вона мало не завалила екзамени за десятий клас. Очевидно лише тоді, заклопотані собою батьки згадали, що мають дитину. Не бачились ми кілька тижнів. Потім вона повідомила, що зі школою повний порядок і вона вже одинадцятикласниця.
Дівчина, чи її свита, очевидно, якимось чином слідкували за мною. Варто прийти мені з роботи – і вона могла з’явитися будь-якої миті. Наші відносини були легкими і ні до чого не зобов’язували. Їх навіть Горошина не відчувала. З цим дівчиськом ми об’їздили на моторолері майже всі околиці Києва: пляжі, кафешки, парки. Проте, її феєрична натура була не для мене.
– Вітосику! Напевне ти вже забув мій вигляд, а я обновилася. Ось, поглянь, який модерновий прикид! – Альона забігла наперед мене. Я мало у друге не осів на підлогу: навпроти мене стояло густо, без смаку розмальоване юне створіння. З голови дівчини, в різні боки, стирчало безліч тоненьких кісок. Додавали безладу потерті й подерті джинси, що, проте, ефектно відтворювали її звабливі форми. Завершувала дикий букет, кофтина з візерунками незрозумілого кольору, зв’язана вузликом на животі. – Ну, як? Це з Франції, тітонька підкинула. – Показала пальцем і поглядом на «модерновий прикид» .
Я лише спромігся вимовити:
– Жах!
– От-от! Саме тому я тебе залишила. Обросли ви мохом Вітольде! Куди вам зрозуміти сучасну молодь!
Ну, ще не відомо хто кого залишив, – лише подумав я, та в голос не сказав, знаючи її непередбачуваність. Лише запропонував:
– То, що розбігаємося?
– Ні! І ще раз – ні! – безапеляційно вигукнула дівчина і оповила мою шию руками. – Мені розповіли про дуже цікаве місце на Трухановому острові, але туди можна дістатися лише на твоєму моторолері, бо Ромчиків «мерс» там не котить, – давай, поїдемо. Там буде славно, – і приставивши уста майже до мого вуха, немов-би у гаморі переходу хтось міг її почути, солодко додала: я знову хочу тебе. Думала, відкинула