ТОП просматриваемых книг сайта:
.
Читать онлайн.
Розділ 1
Найважчий випадок нікотинової залежності, на який я будь-коли натрапляв
Мабуть, слід почати з опису своєї компетенції. Ні, я не лікар і не психіатр, але у важливій для нас галузі мене можна вважати професіоналом. Тридцять три роки свого життя я прожив як затятий курець. У останні роки, перш ніж позбутись нікотинової залежності, викурював не менше за шістдесят цигарок на день, а в особливо важкі періоди – майже сто.
За своє життя я зробив багато спроб кинути курити. Одного разу навіть не курив протягом шести місяців, але і далі ліз на стіну, усе ще перебував поблизу курців, намагаючись спіймати запах тютюну, подорожував у вагонах, де можна курити.
З погляду здоров’я для більшості людей проблема полягає в цьому: «Я кину курити, перш ніж це відбудеться зі мною». Я вже досягнув тієї стадії, коли впевнився, що куріння вбиває. Мене повсякчас мучив головний біль, що супроводжувався кашлем. Відчувалась безперервна пульсація у вені, яка проходить вертикально в центрі лоба, і щиро вірилось, що в будь-яку мить у голові лопнуть судини і я помру від крововиливу в мозок. Це непокоїло мене, але не зупиняло.
Я досягнув стадії, коли припинив навіть спроби кинути курити. Не через те, що отримував таке вже задоволення від куріння. Протягом певного часу більшість курців страждає від ілюзії, що втішаються випадковою цигаркою, проте я ніколи не впадав у цю оману.
Завжди ненавидів смак та запах тютюну, але вважав, що цигарка допомагає розслабитись. Вона надавала мужності та впевненості, і завжди, коли я намагався кинути курити, то ставав нещасним і не міг уявити життя, повне насолоди, без цигарки.
Зрештою дружина послала мене до гіпнотерапевта. Маю зізнатися, що дуже скептично ставився до гіпнозу, нічого на той час про нього не знаючи та уявляючи людину, подібну до Свенгалі,[1] із проникливим поглядом і маятником. У мене були всі ті звичайні ілюзії про куріння, що є в кожного курця, за винятком однієї: я знав, що не безвольна людина. Контролював усі аспекти свого життя, але цигарки панували надi мною. Вважав, що гіпноз містить насильство над волею, і хоча й не опирався (як більшість курців, я дійсно хотів кинути), але вважав, що нікому не вдасться ошукати мене і довести, що я не маю потреби курити.
Сеанс виявився марнуванням часу. Гіпнотерапевт намагався примусити мене здійняти руки і зробити інші різноманітні речі. Виявилось, що нічого не виходило як слід: я не втратив свідомість, не упав у транс чи принаймні не думав, що це відбулося. Але все-таки після того сеансу я не тільки кинув курити, але й отримав задоволення від цього процесу навіть під час періоду відвикання.
Тепер, перш ніж ви помчите до гіпнотерапевта, дозвольте дещо пояснити. Гіпнотерапія
Свенгалi – гiпнотизер, герой роману «Трiлбi» Джорджа дю Мор’є.