Вступ до психоаналізу - Зиґмунд Фройд

Скачать книгу

і плутані, зате є й змістовні, тверезі, розважливі. Погляньмо, чи можуть оці останні, наповнені глуздом сновиддя стати ключем до розуміння безглуздих. Я перекажу вам останній розважливий сон, який переповіли мені, сон молодика: «Я гуляв по Кертнерштрасе й зустрів там добродія X; трохи пройшовши разом з ним, завернув до ресторану. До мого столика підійшли й сіли дві дами і один добродій. Спершу це мене роздратувало, і я не хотів навіть дивитися на них, але потім глянув і побачив, що вони дуже гарненькі». При цьому сновидець зауважив, що напередодні ввечері він і справді йшов по Кертнерштрасе, бо це його звичайний маршрут, і зустрів там добродія X. Друга частина сну не мала прямих ремінісценцій, проте трохи нагадувала якісь давні події. Або ще один розважливий сон, тепер жінки: «Чоловік запитав її: “Як ти гадаєш, може, треба настроїти піаніно?” Вона відповіла: “Не варто, молоточки слід обтягти новою шкірою”». Цей сон відтворює розмову, що напередодні відбулася між нею і її чоловіком, слова майже не змінилися. Що можна виснувати з цих обох тверезих сновидь? Нічого іншого, крім того, що вони відтворюють денні події або те, що пов’язане з ними. Ми б уже мали певні здобутки, якби таким чином можна було охарактеризувати всі сновиддя. Але про те нема й мови, таке твердження слушне тільки щодо невеликої кількості сновидь; у більшості сновидь ми не бачимо зв’язку з подіями попереднього дня, тож це спостереження анітрохи не допомагає нам пояснити, чому є беззмістовні й безглузді сни. Ми лише знаємо, що зіткнулися з новою проблемою. Тепер нам треба дізнатися не тільки те, що промовляє сновиддя, а ще й те, – коли воно, як у наших прикладах, промовляє виразно, – чому і навіщо в сновидді повторюється вже відоме, пережите зовсім недавно.

      Гадаю, ви, як і я, вже втомились і далі вдаватися до спроб, подібних до наших дотеперішніх. Зате ми вже бачимо, що, хоч яку цікавість виявляє людина до проблеми, цього не досить, коли вона не знає, на який стати шлях, щоб дійти до вирішення. На цей шлях ми ще й досі не ступили. Експериментальна психологія не дала нам нічого, крім кількох дуже важливих спостережень про значення подразників як збудників сновидь. Від філософії нам нема чого сподіватися, бо вона знову зверхньо дорікатиме за інтелектуальну безвартісність нашого об’єкта, а в окультних наук ми воліємо взагалі нічого не позичати. Історія і народна мудрість кажуть нам, що сновиддя мають свій сенс і значення, що вони провіщають майбутнє; проте з цим важко погодитись, а довести, ніби це й справді так, – звісно, річ неможлива. Отже, наші перші спроби виявилися цілком безпорадними.

      Але несподівано ми помічаємо вказівку з того боку, в який досі ще й не дивилися. Наша мова, в якій нема нічого випадкового, бо мова – скарбниця давніх знань і в ній немає жодного зайвого чи непотрібного слова, – отож наша мова таки щось знає і називає його, хоч як дивно, «снами наяву». Сни наяву – це фантазії (витвори фантазії); це дуже поширені феномени, які можна спостерігати знову-таки і в здорових, і в хворих і дуже легко вивчати на власній

Скачать книгу