LITMIR.BIZ

Скачать книгу

солом’яні двері риплять.

      Стоїть дуб.

      – Двері, двері, чого ви рипите?

      – Поспускай гілля, так скажу.

      Дуб і поспускав гілля.

      – Як же, – кажуть, – нам не рипіти: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав.

      Іде баран води пити:

      – Дубе, дубе, чого ти гілля поспускав?

      – Збий собі роги, так скажу.

      Він взяв і позбивав.

      – Як же мені не поспускати: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив.

      Прийшов баран до річки.

      – Баране, баране, чого ти роги позбивав?

      – А стань крив’яною, так скажу.

      Річка і стала крив’яною.

      – Як же мені не позбивати; був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала.

      Приходе до річки попова дівка тарілок банити.

      – Річко, річко, чого ти крив’яною стала?

      – А побий отту посуду, так скажу.

      Дівка і побила.

      – Як же, – каже, – мені крив’яною не стати: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуду побила.

      Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила.

      – Чого ти, – пита, – посуду побила?

      – А порозкидайте цю розчину по хаті, так скажу.

      Порозкидала попадя розчину, дівка і каже:

      – Як же мені не побити: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, солом’яні двері риплять, дуб гілля поспускав, баран роги збив, річка крив’яною стала, дівка посуду побила, попадя розчину по хаті порозкидала.

      Приходе піп:

      – Що це ти наробила?

      – А одріж косу, так скажу.

      Піп узяв та й одрізав.

      – Як же мені не порозкидати: був собі дід та баба, а у їх – курочка ряба; та знесла яєчко, не простеє, золотеє. Дід бив – не розбив, баба била – не розбила. Положили в черепочку, поставили у куточку. Мишка бігла,

Скачать книгу