LITMIR.BIZ

Скачать книгу

було часу промальовувати докладно, проте Арсен постарався. Одну гілочку орхідей на шию ззаду, ще одну – на живіт. Шкіра хай буде біла, дивно біла для тубілки в пальмовій спідничці. Аня не ходить у солярій. Груди? Залишаться оголені – гарні, тугі дівочі перса, і крихітна квітка орхідеї над лівим соском. Отак.

      Ім’я? «Аня».

      «Навіщо я це зробив?»

      Він на секунду відхилився від екрана. Чи не занадто… сміливо? Все одно створювати іншого персонажа вже немає часу. Зараз у гру ввійде його нахабне, навіть хамське послання. Кому?

      Усім, подумав Арсен. Проте головним чином – їй. Вона не одразу вирахує, хто стоїть за «Анею». А я за реакцією вирахую її. І пограюся.

      Він відчув азарт.

      На вулиці, в кав’ярні, в метро, де завгодно – Арсен не наважився б підійти до дівчини, схожої на Аню. Вона була з іншої планети. Підліток, на вигляд надміру добропорядний і благополучний, – вона б навіть не глянула в його бік. А якби глянула – то хоч крізь землю провались. Ці дівчиська вміють так припечатувати поглядами…

      І орхідея на шиї ззаду, у вирізі майки. У кав’ярні Арсен навіть пива не зможе їй купити, бо Арсенові, скоріше за все, ніякого пива не продадуть.

      Зате у грі він усесильний.

      «Увійти в гру».

      Картинка змінилася: намальована дівчина отямилась на березі невеликого озерця. Дуже натурально звелася на лікті, озирнулася. Поголоснішало сюрчання цикад та спів води; лівою кнопкою миші Арсен розвернув віртуальну камеру. Повний огляд; над водоспадом висіли веселки, наче схрещені промені прожекторів, на воді плавали латаття та білі лілії, у глибині води промайнула рибина. Арсен замилувався. Намальована дівчина тим часом устала, струснулася й застрибала на місці, наче від надлишку енергії.

      На «іконці», що ілюструє ігровий час, сонце щойно піднімалося над обрієм. Чорний прямокутник чату в лівому куту був порожній: Арсенові супротивники ще не ввійшли в гру, всі трудилися над створенням персонажів, Арсен, як завжди, встиг перший. «Як я все-таки швидко міркую. Я – молодець».

      Корячись команді, намальована «Аня» побігла крізь джунглі на північний схід. Там, згідно з картою, можна було знайти ресурси й притулок. І справді: через кілька кроків коло самої води знайшовся предмет, упізнаний програмою як корисний: «загострений камінь, годиться для виготовлення знарядь».

      «У гру ввійшов Шрек», – з’явився службовий напис у віконці чату. Це не Толік, подумав Арсен, ведучи свою дівчину крізь джунглі. Нехарактерно. У того фантазія бідніша… Хоча – чому? Що, зрештою, про Толіка відомо? Що, як він такий самий грабіжник, як Максим – скупник краденого?

      Я маніпулюю намальованою «Анею», думав Арсен. «W» – бігти вперед, «A» – ліворуч, «D» – праворуч. А хтось у цей час маніпулює мною. Це не боляче і загалом нестрашно: просто не можна забувати, що мною постійно маніпулюють. Не пливти проти течії, втрачаючи силу. Спробувати використати її у своїх інтересах.

      «У гру ввійшов Джонні».

      «У гру ввійшла Пухнастик».

      Що це за Пухнастик?!

      Тим часом

Скачать книгу