Депеш Мод - Сергій Жадан

Скачать книгу

б'ється так само, як твоє! Так хто ти такий? – Восьминіг! – кричить хтось із залу.

      Який восьминіг? – не розуміє Джонсон-і-Джонсон, чому восьминіг? він на мить спантеличено замовкає, але не втрачає хвилю і знову пірнає в барвисте пурпурове проповідницьке гівно: правильно, ти – дитя боже! Всі ми діти божі! Господнє откровення в кожному з нас (Кожному з вас, – включається тьотка, – на виході видадуть брошурку і календарик з фото преподобного), тож зважаймо на увагу Всевишнього (дякуємо вам за увагу, всього хорошого, до наступних зустрічей на проповідях Церкви Ісуса (об'єднаної)), зустріч з яким нас очікує попереду! (до наступних зустрічей, – тьотка повторюється. – Не забувайте свої речі, – додає вона, – і заберіть звідси цих траханих інвалідів).

      Ах, як я їх зробив, – говорить преподобний Джонсон-і-Джонсон чуваку з адміністрації. Чувак дивиться на нього закоханими очима. Да, – повторює преподобний, – як я їх зробив. Тільки для чого я знову про восьминогів тріпався, що зі мною останнім часом робиться? – питається він у чувака, – тільки-но прийму вітаміни, як одразу починаю говорити про восьминогів. Нічого не можу з собою зробити, – виправдовується він, – мене просто пре від цих чарівних істот. Ой, як мене пре, – радісно говорить він і зникає у гримувальній.

11.00

      Доки всі ці ортодокси сьомого дня ще не розійшлись і преподобний, розмахуючи руками, залишає сцену, Какао сидить на лаві і намагається зрозуміти, про що вони там говорили, але до нього не надто доходить зміст промови преподобного, щось там про електрику і про диспансер, про восьминогів, Какао нудьгує, краще б удома телевізор подивився, – думає він, – але тут, на додачу до откровень преподобного, витримуючи драматургію агітаційної роботи серед аборигенів, в гру вступає «Божественний оркестр преподобного Джонсона-і-Джонсона», друзі Какао, гарматне м'ясо на вирішальному етапі нерівної боротьби добра зі злом і преподобного Джонсона-і-Джонсона із власним маразмом. Вони грають блюзи, класичні речі, котрі патрон вибирав для них особисто, інваліди в залі починають підтанцьовувати, бізнесмени розстібують ґудзики своїх салатових піджаків, публіка пожвавлюється, преподобний у гримувальній радісно витирає піт з обличчя, зблискуючи ролексом, оркестр заводиться, вони грають стару тему, поступово відходячи від неї, вкінець розпалюються і заводять щось таке, чого їх у консерваторії точно не вчили – «Atomic Bomb Blues», написаний у далекі післявоєнні роки Гомером Гаррісом, нікому тут не відомим, навіть преподобному Джонсону-і-Джонсону не відомим, його божественне откровення не залазить на такі прикордонні території, звідки йому знати про Гомера Гарріса, восьминогу йобаному. Ось це Какао подобається значно більше, ніж проповідь преподобного, йому тут усе зрозуміло, він теж починає підтанцьовувати за сценою і раптом чує, як хтось просто вигрібає з оркестру, валить поперек партитури, Какао відразу ж упізнає гітару Малого Чака Бері, який, очевидно, теж впіймав своє откровення, і ніби говорив, звертаючись

Скачать книгу