LITMIR.BIZ

Скачать книгу

то не можемо думати про те, наскільки і чим ризикуємо. Безумовно, у мене, як і у вас, також було чимало невдалих спроб відмови від цигарок. Я навіть не сподівався, що коли-небудь узагалі кину курити. Поки це нарешті не відбулося. Я чекав, усвідомлюючи, що куріння рано чи пізно вб’є мене. Дивно, але думки про смерть мене майже не турбували. Я впав так низько, що смерть перестала лякати мене. Зрозуміло, мені й на думку не спадало (як, імовірно, не спадає і вам), що саме куріння довело мене до такого стану. Так, я розумів, що куріння викликає задишку, але приписував млявість і постійне почуття втоми віку і перенавантаженню. Я ніяк не міг зрозуміти, що це наслідок психологічного тиску. Навпаки, я щиро вірив, що куріння додає мені сміливості й впевненості в собі. Адже всім відомо, що пити капучино в кафе і при цьому не курити – те ж саме, що вийти на вулицю голяка. А від спроб розговорити співрозмовника на вечірці без цигарок стає просто ніяково. Я вважав, що без цигарки ніколи не зумію зосередитися. Як утекти від шаленого натовпу, якщо не можеш дозволити собі перекур? Пачка цигарок була не тільки моєю кращою подругою, але й джерелом сили. Без неї я перетворювався на медузу, губив будь-яку здатність і бажання радіти життю.

      Коли ж цей туман перед очими розвіюється, ми нібито прокидаємося від страшного сну. Я вирвався з чорно-білого світу страхів і депресій у сонячний багатобарвний світ енергії, впевненості й оптимізму. Приблизно за третину століття я майже забув, як це – відчувати себе живим. Як і більшість курців, я призвичаївся до куріння, коли мені ще не було двадцяти років. А коли відчув, що перестав насолоджуватися життям, то списав це на роки й усі наслідки зрілого віку. Відмовившись від давньої звички, я сподівався стати здоровішим і реалізувати себе в житті, вірив, що ці переваги є найціннішими. Але їх перевершили інші, зокрема:

      1. Презирство до себе самого змінилося самоповагою.

      2. Місце невпевненості зайняла безумовна впевненість у собі.

      3. Зникла чорна тінь, яка, незважаючи на всі спроби позбавитися її, розростається і не дає спокою людині, котра стає залежною після прийняття другої дози. З цієї миті ми усвідомлюємо або підсвідомо обдурюємо себе впродовж усього життя. Спочатку ми запевняємо себе, що не маємо ніякої залежності, а коли усвідомлюємо, що все ж таки потрапили на гачок, даємо собі обіцянку зірватися з нього – проте не сьогодні, а завтра. Завтра – не раніше. Трохи пізніше я поясню, чому це «завтра» ніколи не настає.

      4. Час покласти край рабству. Нас настільки поглинає боротьба з суспільством (а разом і з собою), яке примушує нас кинути курити, що ми навіть не звертаємо увагу на те, чи дійсно отримуємо від куріння насолоду. Насправді ж ми сприймаємо те, що відбувається, як щось цілком зрозуміле. Ось чому ми вважаємо, що більшість цигарок викурюємо просто за звичкою. Багато хто з курців скаже, що їхня улюблена цигарка – та, яку вони викурюють після їжі. Замислімося над цим твердженням. Яка різниця між однією цигаркою та рештою цигарок із тієї ж пачки? Ніякої. Вона не відрізняється

Скачать книгу