ТОП просматриваемых книг сайта:
Вибрані поезії. Генріх Гейне
Читать онлайн.Название Вибрані поезії
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Генріх Гейне
Жанр Зарубежная классика
Издательство Public Domain
Тільки звалища зостались
І сичі там завелись.
Та казали так бабуся:
«Як на певнім місці стать,
В певний час вночі на скелі
Певне слово проказать, —
Знову ясним замком стануть
Всі руїни ті сумні,
Пані, лицарі і джури
Поведуть танки дивні;
Хто ж те слово скаже, – того
Замок буде й люди всі,
Сурми й бубни честь заграють
Молодій його красі».
Так цвіли картини-мрії
На тих рожах-устоньках,
І блакитнеє проміння
Грало в синіх зіроньках.
Почала мені на пальці
Мила злотий кучер вить,
Пестить, грається, цілує,
Усміхнулася й мовчить.
Речі всі в хатині тихій
Щиро дивляться на нас, —
І, здалось мені, що бачив
Шафу й стіл я вже не раз.
Б’є дзигар поважно й мило,
Цитра, – чується мені, —
Почина сама бриніти,
І сиджу я, мов у сні.
От тепера час той певний,
В місці певнім я сиджу —
І, здається, я от зараз
Певне слово те скажу.
Чи ти бачиш, любко мила,
Північ міниться й тремтить!
Давня скеля пробудилась,
Став з ялиною шумить.
Духів спів і бренькіт цитри
Із розскелини луна,
Раптом гай квіток з’явився,
Наче ярая весна.
Квіти сміливі, непевні,
Листя дивне і буйне,
Пахнуть, красні-ясні, в’ються,
Їх жага додолу гне.
Рожі, наче дикий пломінь,
Раптом блиснули в гаю,
І знялись лілеї к небу,
Мов колони з кришталю.
Зорі, мов великі сонця,
Погляд любий, палкий шлють,
В келих лілії великий
Променисті хвилі ллють.
Але ми з тобою, любко,
Теж змінилися в сей час:
Злото, шовк, походні ясні
Сяють скрізь навколо нас;
Ти принцесою зробилась,
Замість хати замок став,
Пані, лицарі і джури,
Танці… гомін залунав.
І те все моє: той замок,
Ти і люди тії всі,
Бубни й сурми честь гукають
Молодій моїй красі!
Ільза
Зовуся я Ільза-принцеса,
Зовуть Ільзенштейном мій дім;
Хто щастя захоче дізнати, —
До мене в мій замок ходім!
Голівоньку там тобі змиє
Джерело ясної води,
Там всі свої жалі забудеш, —
Мій смутний молодче, ходи!
Впадеш там в кохані обійми
На білії груди мені,
І мріями будеш літати
У давні часи чарівні.
Я так тебе пестити буду,
Тебе покохаю сама,
Як владаря Генріха свого, —
Вже ж Генріха мого нема.
Хай мертві лежать в домовині, —
Живим треба в світі пожить;
А я ж бо вродлива, мов квітка,
І серце веселе тремтить.
Ходи лиш до мене до замку,
З кришталю мій замок ясний,
Там лицарі, й панни,